Степовик
Дмитро Власович
Головний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики й етнології імені Максима Рильського НАН України
Член-кореспондент НАН України,
доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, професор,
академік Національної академії наук вищої освіти України
Вчений є засновником нового напряму з дослідження сакрального мистецтва. Його наукова діяльність присвячена вивченню відродження давніх мистецьких стилів у сучасному іконописі. Має три докторські ступені: з мистецтвознавства, філософії та богослов’я.
Народився 7 жовтня 1938 р. у с. Слободище Бердичівського району, що на Житомирщині. У 1960 р. з відзнакою закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка. Працював журналістом у газеті «Молодь України». У 1970 р. захистив дисертацію «Творчість гравера XVII століття Олександра Антонія Тарасевича», а у 1984 р. — докторську дисертацію «Прогресивні напрямки в болгарському образотворчому мистецтві: 1878 — 1978 роки». У 1990 р. у Мюнхені захистив другу докторську дисертацію «Проблема стилів в українській гравюрі XVI–XVIII століть», а у 1992 р. там же — габілітаційну докторську дисертацію «Храм і духовність» та «Скарби України».
Дмитро Власович відомий як дослідник ікон та українського класичного мистецтва давніх віків. Окрім цього, наукові інтереси вченого зосереджені довкола балканістики, яка є джерелом, зокрема і українського православ’я і церковного мистецтва. Коло зацікавленості вченого охоплює
|
і графіку, зокрема гравюри XVI, XVII та XVIII століть. Наукові роботи народжуються завдяки ретельній праці в музеях, архівах, церковних колекціях ікон та стародруків.
Авторству професора Дмитра Степовика належать понад 50 фундаментальних монографій. Ціла низка книжкових публікацій присвячена окремим значущим персоналіям: «Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі», «Тарас Шевченко: Малярство. Графіка», «Скульптор Лео Мол. Життя і творчість», «Яків Гніздовський. Життя і творчість». Значна частина монографій знайомить читачів з історією та особливостями української іконографії: «Історія української ікони
Х–ХХ століть», «Іконологія й іконографія», «Українська ікона: Іконотворчий досвід діаспори», «Сучасна українська ікона. З іконотворчості Христини Дохват», «Нова українська ікона ХХ і початку ХХІ століть: Традиційна іконографія та нова стилістика», «Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна». Серед інших знакових праць «Коротка історія перекладів Біблії українською мовою», «Українська гравюра бароко», «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко», «Християнство Тараса Шевченка», «Володимирський собор: історія, архітектура, малярство», «Неокласицизм: Сучасне українське монументальне церковне малярство» та «Софія Київська і… стиль бароко».
У доробку Дмитра Власовича понад 700 статей, крізь які червоною ниткою проходить ідея гуманістичних основ національного мистецтва, акцентується на виявах у творах мистецтва різних епох поширених світових мистецьких стилів. Під керівництвом професора захищено 18 кандидатських дисертацій.
На ґрунті власних наукових досягнень Дмитро Власович складає авторські курси лекцій: «Історія української культури», «Іконологія й іконографія», «Українське образотворче мистецтво», «Релігії, культи і секти», «Історія християнського мистецтва», «Візантологія». Курси лекцій можна було прослухати не лише в Україні, а й за її межами, зокрема у Мюнхені, Римі, Лондоні та Едмонтоні, де Дмитро Власович був запрошеним професором.
Дмитро Степовик, перебуваючи у Римі на науково-богословських конференціях, мав п’ять особистих зустрічей та розмов з понтифіком папою Іваном Павлом ІІ. Перша зустріч відбулася у 1988 р. під час міжнародного симпозіуму «Походження і розвиток словянсько-візантійського християнства: Хрещення 988 року крізь віки».
Нагороджений багатьма урядовими та церковними нагородами, а також кавалер ордена «За заслуги» ІІ ступеня. Почесний громадянин міста Каменя-Каширського на Волині.
|
