СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ



Кучерепа  Микола  Михайлович

Кучерепа
Микола Михайлович

Професор кафедри історії України та археології Волинського національного університету ім. Л,есі Українки

Кандидат історичних наук, заступник голови Волинської крайової організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, член Національної спілки краєзнавців України й Українського історичного товариства

Особливе місце в професійній діяльності історика Миколи Михайловича Кучерепи займає вивчення українсько-польських відносин ХХ століття. Учений — керівник навчально-наукової лабораторії «Центр українсько-польських досліджень» і редактор наукового збірника «Україна — Польща: важкі питання». Створив власну наукову школу та організував 13 міжнародних наукових семінарів «Українсько-польські відносини в роки Другої світової війни», участь в яких брали відомі дослідники з України, Польщі, США, Німеччини, Канади й Франції.
Народився 25 листопада 1953 р. в м. Луцьк. У 1976 р. здобув кваліфікацію історика, викладача історії і суспільствознавства в Львівському державному університеті ім. І. Франка. Після закінчення аспірантури Микола Михайлович повернувся в рідне місто, пов’язавши свою наукову діяльність із Волинським національним університетом ім. Лесі Українки (ВНУ ім. Лесі Українки) — навчальним, науковим і культурним осередком Волині. У 1984–1991 рр. був асистентом, а потім два роки старшим викладачем тоді ще Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки. Із 1993 р. працював там на посаді доцента, а з 2003 р. — професора. У 2005–2007 рр. учений — проректор з міжнародних зв’язків, у 2008–2009 рр. —

завідувач кафедри культурології та менеджменту соціокультурної діяльності вже Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Із 2009 р. й дотепер Микола Кучерепа — професор кафедри історії України та археології ВНУ ім. Лесі Українки.
У своїх працях Микола Михайлович Кучерепа узагальнює наявні історичні матеріали щодо передумов, чинників, реальних масштабів і основних учасників українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни. А також готує обґрунтовані пропозиції щодо офіційної оцінки цих подій у контексті утвердження в українсько-польських відносинах принципів взаємної поваги й толерантності.
Професор Микола Михайлович Кучерепа — автор понад 300 наукових публікацій, зокрема монографій, статей, навчальних посібників і методичних розробок. Під його науковим керівництвом підготовлено 12 кандидатських й одна докторська дисертацій. Історик входить до складу спеціалізованої вченої ради у ВНУ ім. Лесі Українки, часто є рецензентом дисертацій і опонентом під час їхнього захисту. У 2003 р. був членом групи експертів для проведення додаткових наукових досліджень трагічних подій на Волині 1943–1944 рр. при Раді національної безпеки і оборони України. Як керівник редакційно-видавничої групи «Науковий центр історичних студій Волині» Микола Михайлович видав серію науково-документальних книжок «Реабілітовані історією. Волинська область» і «Книга Скорботи України. Волинська область». Як проректор із міжнародних зв’язків приділив значну увагу виходу ВНУ ім. Лесі Українки на європейський навчальний, науковий і економічний рівні. Учений отримував гранти міжнародних фондів — «Відродження», ім. С. Баторія й Каси ім. Ю. М’яновського (Польща).
Головне для Миколи Михайловича Кучерепи — «Творити якісно». За сумлінну й плідну працю він отримав багато нагород, зокрема орден «За заслуги» ІІІ ступеня, почесну грамоту Міністерства культури і мистецтв України, Почесну грамоту Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом», подяку Прем’єр-міністра України й медаль «Будівничий України». На думку професора М. М. Кучерепи, формуванню успішного шляху сприяла настирливість у досягненні мети, а ще, безсумнівно, підтримка його рідних, які теж пов’язали свою професійну діяльність із наукою: дружина — Кучерепа Надія Василівна — викладачка хімії ВНУ ім. Лесі Українки, донька Наталія — лікарка-неврологиня й завідувачка відділу неврології Луцької районної лікарні, донька Софія — кандидатка історичних наук, старша викладачка ВНУ ім. Лесі Українки.