Гученко
Микола Іванович
Професор кафедри комп’ютерної інженерії та електроніки Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського
Доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
заслужений працівник освіти України
Багаторічна наукова праця Миколи Івановича Гученка зосереджена довкола досліджень і розроблення людино-машинних систем, систем і процесів керування, автоматизованих навчальних систем. Учений заснував і розвинув напрям вирішення задач керування, базований на використанні т.зв. локальної моделі керованого процесу — фізичної моделі реального часу, яка дозволяє організувати керування за відсутності формальної математичної моделі об’єкта керування та швидко адаптуватися до змін у його динаміці.
Народився 1 квітня 1950 р. в с. Сіробабине Сумської області в сім’ї вчителів. У 1973 р. закінчив Харківський авіаційний інститут за спеціальністю «Виробництво літальних апаратів». З 1975 р. понад 20 років працював у Кременчуцькому льотному коледжі цивільної авіації викладачем, старшим викладачем, головою циклової комісії аеродинаміки. Брав участь у підготовці авіаційних спеціалістів із США, Австрії, Куби, Лівії, Ірану та багатьох інших країн. Заняття проводив англійською та іспанською мовами.
З 1994 р. основна педагогічна й наукова діяльність Миколи Гученка пов’язані з Кременчуцьким національним університетом імені Михайла Остроградського (КрНУ), де був доцентом (1994–1996, 1999–2002), завідувачем кафедри «Комп’ютерна техніка і програмування». Під його керівництвом в 1998 р. була ліцензована підготовка інженерів
|
за спеціальністю «Комп’ютерні системи та мережі». Відкрито аспірантуру, докторантуру. З 2005 р. й донині є професором кафедри «Комп’ютерна інженерія та електроніка». З 2009 р. також є старшим науковим співробітником НВО «Авіа», де займається питаннями сертифікації льотних тренажерів, моделювання польоту та дій пілота.
У 1994 р. Микола Гученко захистив кандидатську дисертацію «Інформаційний метод оцінки техніки пілотування», а в 2007 р. — докторську «Методи і моделі підготовки операторів рухомих об’єктів в автоматизованих навчальних системах». Опублікував 127 наукових та 25 навчально-методичних праць, підготував двох кандидатів технічних наук. Заснував і очолює наукову школу «Теоретичні та прикладні засади інформаційних технологій».
Співвиконавець низки науково-дослідних робіт, зокрема «Ідентифікація параметрів математичної моделі аеродинаміки та динаміки польоту вертольота типу Мі?24 на основі даних льотних випробувань» (МО України, Державний науково-випробувальний центр ЗС України). Відповідальний виконавець (від КрНУ) спільного з Національним авіаційним університетом комплексного фундаментального держбюджетного наукового проєкту «Розроблення теорії, методів та технологій оптимального управління гарантоздатною комп’ютерною мережею». Учасник робочої групи програми ЄС Еразмус+ з розвитку потенціалу вищої освіти dComFra. Спільно з науковцями ХАІ та Кременчуцьким аероклубом організував аерофотозйомку території заповідника «Кременчуцькі плавні» з безпілотного вертольота та парапланів для оцінки його екологічного стану. Як експерт з аеродинаміки брав участь у розслідуванні ряду авіаційних катастроф.
Нагороджений почесними грамотами та нагрудними знаками МОН України «Відмінник освіти України» й «За наукові та освітні досягнення». Стипендіат Кабінету Міністрів України за видатні заслуги у сфері вищої освіти.
Своїми успіхами Микола Іванович завдячує коханій дружині Ярославі Василівні, яка є його надійною опорою в житті. Виростили двох доньок, радіють трьом онукам.
|
