Баришев
Ігор Володимирович
Професор кафедри проєктування радіоелектронних систем літальних апаратів Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут»
Доктор технічних наук, професор, відмінник освіти України
Ігор Володимирович здобув знання у провідних вчених в галузі радіоелектроніки та став одним з найбільш авторитетних спеціалістів в Україні, виконував численні науково-дослідні програми за замовленням держави. Під його керівництвом захистили дисертації десятки кандидатів та три доктори наук.
Народився 12 серпня 1937 р. в м. Харків у сім’ї службовця. У роки війни був з матір’ю у евакуації в Челябінській області та в Ашхабаді. Наприкінці війни разом з батьками у складі Радянської армії пройшов шлях від Ростова-на-Дону через Україну та Польщу до Німеччини. У 1945 р. розпочав навчання в школі м. Львова, але вже того року сім’я повернулася у м. Харків.
Протягом 1955–1960 рр. був студентом Харківського політехнічного інституту, завершивши навчання отримав кваліфікацію радіоінженера. У 1960 р. перейшов до Харківського авіаційного інституту, де на той час відбувалося становлення радіотехнічного факультету, з яким Ігор Володимирович пов’язав все своє професійне життя. Почав працювати асистентом кафедри систем управління і паралельно отримував досвід у провідній науковій школі В. І. Типугіна та В. А. Вейцеля в Московському авіаційному інституті. Отримані знання допомогли підготувати новий актуальний навчальний курс «Основи радіоуправління літальних апаратів».
|
Із 1962 по 1965 рр. навчався в аспірантурі, а згодом працював старшим викладачем та був призначений заступником декана радіотехнічного факультету. У 1970 р. захистив кандидатську дисертацію. У цей період Ігор Володимирович займався оптимізацією цифрової обробки інформації в системах радіоуправління. У 1972 р. в рамках договору с представництвом Головного штабу Морської авіації СРСР здійснював науково-дослідні роботи зі створення траєкторних вимірювальних систем з використанням засобів радіогідроакустики.
Під керівництвом вченого проводилися експериментальні роботи на Чорному та Баренцевому морях. Завдяки цьому були розроблені нові принципи проводки кораблів і літальних апаратів складними маршрутами з використанням даних наземних, морських, супутникових радіовимірювальних систем, а також вимірювальних систем з випадковими структурами. Здобуті результати лягли в основу захищеної у 1993 р. докторської дисертації.
У 1995 р. Ігор Володимирович очолив кафедру авіаційно-космічних радіоелектронних систем і комплексів та сформував власну наукову школу. За 15 років праці на цій посаді оновив та розвинув навчальну базу, організував філіал кафедри на базі Науково-дослідного інституту радіосистем м. Житомира. Кафедра уклала договір з Нанкінським університетом авіації та аеронавтики щодо навчання китайських студентів. Виконував дослідницьку роботу в рамках Державної програми проведення досліджень в Антарктиді (2002–2010).
У арсеналі Ігоря Володимировича налічується чимало відзнак: орден «За заслуги» ІІІ ступеня, медаль «За трудову доблесть», бронзова медаль ВДНГ СРСР та інші. Зокрема випущена поштова марка України до 75-річчя вченого.
|
