Бандура
Олег Олександрович
Професор кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ
Доктор філософських наук, професор
Олег Олександрович Бандура народився 14 березня 1942 р. в с. Сергіївка Південно-Казахстанської області (Казахстан). Перші етапи наукового шляху пройшов у Київському державному університеті імені Тараса Шевченка (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1965 р., за рік після завершення навчання, отримав посаду молодшого наукового співробітника. Згодом став завідувачем навчальної лабораторії радіофізичного факультету. А в 1969 р. вступив до аспірантури на кафедру філософії природничих факультетів філософського факультету університету.
Із 1972 р. плідна дослідницька діяльність Олега Бандури проходить в стінах Національної академії внутрішніх справ (тоді Київської вищої школи МВС СРСР). У 1975 р. він здобув науковий ступінь кандидата філософських наук зі спеціальності «Філософські проблеми природознавства». Захист дисертації збігся з отриманням звання майора внутрішньої служби. Надалі два напрями професійної діяльності розвивалися пліч-о-пліч. Уже 1979 р. учений став підполковником, а в 1988 р. — полковником внутрішньої служби. Водночас О. О. Бандура впевнено будував кар’єру науковця. За кілька років він пройшов шлях від викладача й старшого викладача до доцента. А в 2003 р. захистив
|
дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук зі спеціальності «Філософія права». У 2005 р. у званні полковника міліції Олег Олександрович пішов у відставку, зосередивши увагу на педагогічній роботі й дослідженнях. Із 2013 р. й дотепер він обіймає посаду професора кафедри філософії права та юридичної логіки Національної академії внутрішніх справ.
Професор Олег Олександрович Бандура — автор і співавтор більш ніж 100 наукових і науково-методичних праць, присвячених філософії права, загальній філософії й діалектичній логіці. Зокрема монографій, статей, підручників і навчальних посібників. Його монографія «Єдність цінностей та істини у праві», видана в 2000 р., одержала першу премію на ІІІ Всеукраїнському конкурсі на краще юридичне видання в номінації «Юридичні індивідуальні монографічні видання». Основні ідеї, розкриті в ній, учений розвинув у своїй другій монографії «Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід», написаній 2010 р. Знаковими в доробку Олега Олександровича є статті, опубліковані останніми роками у фаховому журналі «Філософські та методологічні проблеми права», — «Онтологія права як складова філософії права (деякі міркування)» (2016), «Антропологія права як складова філософії права» (2017), «Праксеологія права як складова філософії права (деякі міркування)» (2017), «Гносеологія права як складова філософії права (загальні думки)» (2018), «Антропологія права як складова філософської антропології (загальний нарис)» (2019), «Гносеологія права як складова філософської гносеології (загальні міркування)» (2019) й «Праксеологія права як складова філософської праксеології (деякі загальні думки)» (2020). Статтю науковця «Аксіологія права» надруковано у «Великій українській юридичній енциклопедії» (2017).
Можливо, успіх Олега Олександровича Бандури в тому, що він не зосереджувався на одній роботі, постійно шукаючи натхнення в нових заняттях. Учений досяг кар’єрних висот і в науковій, і в педагогічній сферах, успішно пройшов службу в органах внутрішніх справ, поєднавши це все зі спортивними тренуваннями. Олег Олександрович виконав норму кандидата в майстри спорту з гірського туризму. Був учасником 10 й керівником 8 гірських, лижних і пішохідних походів. А в 2009 р. в Гімалаях пройшов частину дороги альпіністів, що сходять на Еверест, побачивши найвищу вершину світу.
|
