|
ГО «Коростишівський парк»
Босой Олександр Володимирович
Голова ГО «Коростишівський парк»
Народився 22 вересня 1981 р. в м. Коростишів у родині робітників. З дитинства мав схильність до творчості. Любив малювати пейзажі. Чотири роки навчався в Коростишівській художній школі, яку закінчив у 1996 р. Дитинство, проведене в бабусі в с. Лазарівка серед природи на березі річки Здвиж, і хист до малювання вже в дорослому віці підштовхнули обрати професійний напрям діяльності в галузі садово-паркового мистецтва та ландшафтної архітектури. Улюбленою справою є будівництво штучних водойм. У 2001 р. Олександр Володимирович закінчив із відзнакою Житомирський будівельний технікум Державної агроекологічної академії України за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд», здобув кваліфікацію техніка-будівельника. З 2004 р. працює приватним підприємцем. У 2020 р. за ініціативи засновника В. М. Рожика обраний головою ГО «Коростишівський парк».
Маючи аналітичний розум, змалку займався шахами в Коростишівському шаховому клубі, здобув другий спортивний розряд. У 2005–2008 рр. Олександр Володимирович був президентом Федерації шахів Коростишівського району, сприяв проведенню обласних і всеукраїнських змагань на базі клубу, підтримував фінансово дітей на виїзних змаганнях, купував методичну літературу, забезпечив клуб комп’ютерами, що дало змогу провести турнір із використанням комп’ютерної техніки. На початку російсько-української війни активно волонтерив, купував для Збройних сил України амуніцію і медикаменти, за що має подяку від військовослужбовців. За поданням місцевого відділу культури нагороджений званням «Людина року» в номінації «Громадська діяльність» (2020).
З дружиною Світланою Сергіївною виховують двох синів — Федора та Івана. Життєвий девіз Олександра Володимировича: «Я мрійник — мрію, і мрії збуваються!»
Громадська організація «Коростишівський парк» об’єднує людей навколо ідеї відновлення пам’ятки садово-паркового мистецтва — Коростишівського парку. Її діяльність набула широкого розмаху завдяки зусиллям видатного скульптора й засновника організації Віталія Миколайовича Рожика, а також нинішнього очільника — Олександра Володимировича Босого, будівельника за фахом із багаторічним досвідом у цій сфері, який також докладає чимало сил у розвиток парку.
Коростишівський парк у м. Коростишів Житомирського району Житомирської області багато років своїми зусиллями відновлював скульптор зі світовим ім’ям, заслужений художник України, меценат Віталій Миколайович Рожик. Дворівневий парк у романтичному стилі з античними скульптурами збудували ще за часів графів Олізарів, яким колись належав Коростишів. У радянський період пам’ятку садово-паркового мистецтва занедбали, перетворивши на центр розваг. В. М. Рожик узявся за відродження парку у 2005 р., і почав створювати для нього різнопланові скульптури — від традиційного барельєфа до авангарду. Нині їх майже шістдесят. За його ініціативи територію парку облаштували, з’явилося кілька водойм. Згодом почали допомагати фінансово й ресурсами місцеві підприємці. Долучився перший постійний волонтер — О. В. Марковський.
|
У 2018 р. В. М. Рожик та Н. С. Рожик заснували громадську організацію «Коростишівський парк». У 2019 р. відбулися громадські слухання в Коростишівській міській раді, на яких обговорили майбутнє парку. Громада взяла ініціативу у свої руки. Відгукнулося багато волонтерів і меценатів, які проводили щотижневі толоки й висадки, зокрема за участі відомих ландшафтних дизайнерів В. В. Гута з м. Умані та О. Джунь із м. Києва, тривав діалог із владою. Мешканці міста подарували парку кілька сотень рослин зі своїх квітників, їх висадили волонтери. У результаті весь парк збагатився новими рослинами та квітами, з’явилося чотири завершених ландшафтних об’єкти: алея скульптур В. М. Рожика; видова зона на річку Тетерів під оглядовим майданчиком; відновлене джерело коштом місцевого мецената; лапідарій «Коло любові». У 2020 р. за ініціативи членів правління ГО «Коростишівський парк» АО. О. Дорошенко й М.О. Чудовської започатковано освітньо-розважальну програму «Парк+»: проведення лекторіїв просто неба з іноземних мов, догляду за здоров’ям, розуміння себе в навколишньому світі, а також спортивних і музичних подій, виставок картин місцевих митців. У відновленому парку створено святкові фан-зони для пам’ятних і весільних фото мешканців громади та гостей міста.
У пріоритетах роботи — оновлення парку, подальша трансформація в місце культурного дозвілля, відновлення історичної пам’яті про родину Олізарів, які заклали цей парк більш як сто років тому. З обранням головою О. В. Босого у 2020 р. організація почала стрімко розвиватися. Значно розширено мережу волонтерів, які допомагають доглядати за парком. За ініціативи О. В. Марковського розпочато відновлення шкільної теплиці гімназії № 5 для вирощування посадкового матеріалу рідкісних видів хвойних і листяних порід дерев. Зібрано кошти на інвентар і техніку, удвічі збільшено площу доглянутої території, зокрема розчищено набережну біля пішохідного мосту, острівці на річці Тетерів та штучну водойму в парку. Ініційовано розроблення землевпорядної документації парку. У майбутньому це дасть змогу побудувати громадські вбиральні на території. Є плани з будівництва шестиметрового водоспаду на природних скелях у північній частині парку. Також є задум створити природний амфітеатр у яру між костелом і підпірною стіною навпроти музичної школи. Усе це привертає ще більшу увагу мешканців міста до парку. Розпочато збір коштів й отримання дозволів на реконструкцію та ремонт купальні Олізарів і підпірної стіни з контрфорсами, що міститься в підніжжі схилу, на якому стояв маєток родини Олізарів. Подано заявки на участь у грантових конкурсах задля покращення фінансового становища організації. Є велика надія, що Коростишівський парк стане основою туристичного майбутнього Коростишівської громади, а організація, яка опікується ним, — прикладом і натхненням для людей — брати долю у свої руки й діяти.
Коростишівський парк став лауреатом ІІІ ступеня Української національної премії в галузі ландшафтної архітектури та садового дизайну в номінації «Найкращий реалізований об’єкт громадського простору» (2020).
|
