Звенигородська міська територіальна громада
Саєнко Олександр Якович
Голова Звенигородської міської територіальної громади
Багаторічний міський голова Звенигородки Олександр Якович Саєнко — очільник Звенигородської територіальної громади з 2020 р. Має заслужений авторитет серед мешканців, прагне створити інвестиційно привабливе середовище для розвитку громади.
Народився 30 січня 1960 р. в с. Кобиляки Звенигородського району Черкаської області в сім’ї хліборобів. Упродовж 1977–1981 рр. навчався в Уманському педагогічному інституті імені П. Г. Тичини. Після інституту працював учителем трудового навчання Чижівської середньої школи. У 1982 р. призначений директором Озірянської восьмирічної школи, а в 1987 р. — Звенигородської загальноосвітньої школи-інтернату. У 2002 р. обраний головою Звенигородської міської ради, а у 2020 р. очолив Звенигородську міську територіальну громаду.
За вагомий внесок у розбудову місцевого самоврядування нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (2017), а також відзнаками Асоціації міст України — подякою (2006) та почесною грамотою (2010).
Звенигородська міська територіальна громада утворилася з децентралізацією державної влади в Україні й об’єднала місто Звенигородку та села Багачівка, Михайлівка, Павлівка, Вільховець, Гудзівка, Гусакове, Княжа, Козацьке, Моринці, Гнилець, Неморож, Мурзинці, Стебне, Хлипнівка й Майданівка. До її складу увійшло 11 рад. Міське населення — понад сімнадцять тисяч мешканців, сільське — більш як одинадцять.
Звенигородський край здавна був свідком багатьох історичних подій. Археологічні знахідки свідчать про його заселення ще за часів кам’яного віку. На території сучасної територіальної громади є сліди трипільської і черняхівської археологічних культур. У с. Гудзівка височіє гора, яка має назву Звенигора й безпосередньо пов’язана з виникненням назви міста Звенигородка. Перша літописна згадка про місто датується 1394 р. Після захоплення Правобережної України Польщею посилився соціально-економічний гніт населення, яке зазнавало утисків від феодалів. Під час визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького мешканці повстали. Звенигородка входила до складу Корсунського полку Української держави. За Андрусівським перемир’ям Правобережна Україна залишилася в складі Речі Посполитої. У 1711 р. Звенигородку зайняла армія гетьмана Пилипа Орлика під час його походу проти російської влади.
Після придушення Коліївщини Звенигородка кілька разів переходила від одного землевласника до іншого. У 1792 р. король Станіслав-Август Понятовський затвердив герб і надав статус міста за магдебурзьким правом. У 1793 р. Правобережжя приєднано до Лівобережжя в складі Росії. Звенигородка ввійшла до Вознесенського намісництва, згодом стала повітовим містом Київської губернії. У 1917 р. Звенигородщина була одним із центрів національно-визвольної боротьби за відновлення української державності. В одному із сіл, колишньому хуторі кошового Запорізької Січі Івана Гусака (нині — село Гусакове), під гомін Української революції виникло збройне формування — Вільне козацтво. Ініціаторами його створення були Никодим Смоктій і Семен Гризло. З ліквідацією волостей Звенигородка стала центром однойменного району, її віднесли до селищ міського типу, а в 1938 р. — до міст районного підпорядкування.
|
До переліку найважливіших історичних населених місць сучасної Звенигородської громади належать багато сіл із багатою минувшиною. Серед них Вільховець. Його позначено як містечко на мапі Гійома де Боплана, укладеній ще в 30-х рр. ХVІІ ст. На околиці села знайдено залишки поселень трипільської культури й скіфського часу, а також сліди скіфсько-сарматського періоду. Сьогодні односельці пишаються, що тут минуло дитинство борця за незалежність, голови Народного руху України, державного діяча, Героя України В’ячеслава Чорновола. Серед історичних населених місць Звенигородської громади є село Козацьке. Називалося воно Козача долина, де містилися козацькі сторожі, а з початку ХVIII ст. офіційно занесене в державні документи під назвою Козацьке. На сьогодні це одне з найбільших сіл громади, де працює великий сільськогосподарський виробничий кооператив «Козацький». До Звенигородської територіальної громади ввійшло село Моринці, яке є окрасою громади. Саме тут народився Тарас Шевченко, якому судилося стати пророком українського народу, провісником свободи й незалежності України. У селі створено музейний комплекс: дві хатини — Якима Бойка, діда Тараса по матері, і копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. Поряд каплиця Покрови Пресвятої Богородиці Святого Тарасія, пам’ятник материнству та виставкова галерея в адміністративному будинку.
У Звенигородській територіальній громаді діють 17 закладів загальної середньої освіти, де навчаються майже три тисячі учнів, 16 закладів дошкільної освіти, більшість яких входять до складу навчально-виховних комплексів, і дитячо-юнацька спортивна школа імені І. Бардика. У кожному населеному пункті є ФАП і будинок культури. У Звенигородці створено Центр культури та дозвілля, працює школа мистецтв, художня школа імені С. Терещенка й краєзнавчий музей імені Т. Шевченка.
Найбільшим підприємством громади є ВАТ «Звенигородський сироробний комбінат», що пропонує широкий асортимент молочних виробів. Сир «Звенигородський» відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. У селі Неморож виготовляють екологічну молочну продукцію в мінісирцеху — тверді й м’які сири «Family cheese». Багаторічним партнером Звенигородської громади є БО «БФ «МХП — Громаді», діяльність якого спрямована на підтримку соціальних ініціатив, що посилюють активізацію місцевої спільноти. На Звенигородщині працює підприємство групи компаній МХП — ТОВ «НВФ «Урожай».
Звенигородський лісгосп — один із найбільших на Черкащині. Загальна площа лісового фонду становить 26 тис. га. Директор господарства — І. В. Бас. Під його керівництвом працюють більш як дві сотні людей. Щороку лісгосп висаджує 130 га лісових культур, зокрема 5 га нових лісів. На території підприємства облаштовано вольєри для диких кабанів і плямистих оленів задля примноження мисливської фауни. Колектив лісгоспу бере активну участь у житті громади: благоустрої території, водних джерел, відгукується на прохання про допомогу військовим, волонтерським організаціям, озеленює і впорядковує вулиці й зони відпочинку. Функціонує шкільне лісництво: дітям розповідають про природу й навчають її берегти.
Звенигородщина — земля, яка подарувала Україні поета й мислителя Т. Шевченка, академіка, ученого, філолога, сходознавця А. Кримського, бібліотекознавця Л. Биковського, зоолога, палеонтолога І. Підоплічка та політика, громадського діяча В’ячеслава Чорновола. Звенигородщина справляє незабутнє враження на всіх, хто хоч раз побував у шевченківському краї.
|