|
Кремень
Василь Григорович
Президент Національної академії педагогічних наук України,
президент Товариства «Знання» України, міністр освіти і науки України (2000–2005), народний депутат України ІІІ скликання, доктор філософських наук, професор, академік НАН України, академік НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України,
лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки,
лауреат Державної премії України в галузі освіти
За видатні заслуги в державній, науковій, соціально-культурній і громадській діяльності нагороджений орденом «За заслуги» І (2007), ІІ (2004), ІІІ (2002) ступенів й орденом Ярослава Мудрого IV (2017) і V (2012) ступенів.
Василь Григорович Кремень — видатний державний і громадський діяч, організатор науки й освіти України, учений у галузі соціальної філософії, філософії освіти, педагогіки й політології.
Народився 25 червня 1947 р. в с. Любитове Кролевецького району Сумської області. Закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка та протягом 1971–1979 рр. пройшов шлях від аспіранта до заступника декана філософського факультету цього вишу. Опікувався питаннями розвитку освіти й науки в ЦК Компартії України та ЦК КПРС. Протягом 1991–1992 рр. працював в Інституті соціально-політичних досліджень РАН, надалі — у Національному інституті стратегічних досліджень України. У 1990-х рр. керував службою з питань гуманітарної політики й був заступником глави Адміністрації Президента України — керівником управління внутрішньої політики. 1998–2000 рр. — народний депутат України, голова підкомітету з фахової освіти Комітету Верховної Ради України з науки і освіти. 2000–2005 рр. — міністр освіти і науки України. З 2005 р. на посаді президента Національної академії педагогічних наук України.
Зміни в освітній галузі, очолюваній Міністром освіти і науки Василем Кременем у 2000–2005 рр., були концептуально цілісними і логічно продовжили теоретичні наукові напрацювання. Саме з його ініціативи й за безпосереднього керування в країні відбувся активний процес переходу від авторитарної педагогіки до педагогіки толерантності, освітня система України наблизилася до освітніх систем розвинутих європейських країн, втілюється в життя інноваційна державна політика в галузях освіти і науки. Загальноосвітня школа перейшла до нового змісту та дванадцятирічного навчання. Запроваджено вивчення іноземної мови з другого класу. Українська мова як державна вивчається всіма учнями загальноосвітніх шкіл. Кількість учнів, що навчається українською, зросла з 62 % до 75 %. Причому без будь-якого тиску і супротиву. Навчальні досягнення оцінюються позитивною дванадцятибальною шкалою. Обґрунтовано перехід старшої школи до профільності. Переважно здійснено комп’ютеризацію загальноосвітніх закладів. Розпочато виконання програми «Шкільний автобус». Ухвалено програму з виготовлення та постачання до навчальних закладів обладнання нового покоління для вивчення природничо-математичних та технологічних дисциплін. Розпочато експеримент із упровадження зовнішнього незалежного оцінювання школярів.
Системні зміни відбулися і у вищій освіті України. Вищу школу підготовлено до входження у Болонський процес, приєднання до якого формально сталося в травні 2005 р. Упродовж кількох років було підготовлене отримання позики Світового банку для розвитку освіти України, що розпочалося з 2006 р. Істотно збільшилася кількість студентів вищих навчальних закладів. Переміни торкнулися й економічної сфери галузі. Зросло фінансування науки і освіти. Утвердилися нові форми її організації, у тому числі технопарки. Повністю ліквідовано заборгованість із заробітної платні вчителям і науковцям. Значно поліпшено умови роботи викладачів, стипендія студентів тільки в 2004 р. зросла більше ніж удвічі. Вперше в сучасній історії середня заробітна плата в освіті перевищила відповідний показник у сферах охорони здоров’я, культури та ін.
Саме за керівництва галуззю міністра В. Г. Кременя відбувся злам у свідомості суспільства щодо доленосної функції освіти і науки.
З 1997 р. Василь Григорович очолює Національну академію педагогічних наук (НАПН) України — головну наукову установу країни в галузі освіти,
|
педагогіки та психології. Основними завданнями діяльності НАПН України є теоретичне, методологічне й методичне забезпечення розвитку системи освіти, всебічне наукове її супроводження, дослідницька й експериментальна робота в галузі освіти, педагогіки й психології та поглиблення інтеграції національних освіти й науки у європейський і світовий простори.
НАПН України забезпечує випереджувальний розвиток наук про освіту, педагогіки й психології з урахуванням перспектив соціально-економічного розвитку України.
Наукова діяльність В. Г. Кременя нині охоплює широкий діапазон проблем, центральними з яких є теоретико-методологічне обґрунтування розвитку освіти й науки України, визначення засадничих принципів і напрямів розвитку філософії освіти, розроблення концептуальних питань сучасної соціальної філософії, зокрема концепції людиноцентризму. Окрему увагу в дослідженнях академік В. Г. Кремень приділяє глобалізаційним процесам у світі, їхньому впливові на розвиток людства, людини, системи освіти та врахуванню їх під час визначення стратегічних напрямів розвитку України, цілісному соціально-політичному аналізу основних етапів української історії, розвитку незалежної України. Академік В. Г. Кремень — автор близько 1000 наукових і науково-публіцистичних праць. Основні монографії: «Коллективность и индивидуальность: судьба одной из ключевых социалистических идей» (1990), «Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду)» (1996), «Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації» (1999), «Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи)» (2003), «Україна: проблеми самоорганізації» (2003), «Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати» (2005), «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум» (2007), «Filozofia edukacji» (2008), «Феномен інновацій: освіта, суспільство, культура» (2008), «Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору» (2009), «Еліта: витоки, сутність, перспектива» (2011), «Filozofia antropocentryzmu w edukacyjnej przestrzeni» (2011), «Синергетика в освіті: аспект людиноцентризму» (2012), «Україна у добу глобалізації (начерки метадисциплінарного дослідження)» (2013), «Людина у викликах цивілізації: від минулого — до майбутнього» (2020). Підручники для вищої школи: «Політологія: наука про політику» (2002), «Філософія: Мислителі. Ідеї. Концепції» (2005), «Філософія: Логос. Софія. Розум» (2006), «Філософія управління» (2007), «Політологія: наука про політику» (2009), «Філософія: історія, суспільство, освіта» (2011), «Философия общения» (2011), «Ескізи про мудрість. Від міфу до істини» (2019) та інші; підручники для загальноосвітньої школи: «Філософія» (2012).
До того ж Василь Кремень — президент Спортивної студентської спілки України (1998–2018); заступник голови, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2002 р.), тепер — голова секції гуманітарних наук; заступник голови, член Комітету з Державної премії в галузі освіти (з 2011 р.); голова опікунської ради ГО «Федерація волейболу України» (з 2018 р.); голова і член наглядових рад низки університетів України.
Нагороджений багатьма відзнаками громадських, релігійних та інших організацій і установ. Почесний доктор і почесний професор багатьох українських і зарубіжних університетів.
Життєве кредо Василя Кременя: «Безглуздо суперечити вітрам цивілізації — треба ловити їх національними вітрилами».
|
