|
Герей
Анатолій Васильович
Тренер-викладач
Закарпатської обласної школи
вищої спортивної майстерності,
член Федерації фехтування України,
заслужений тренер України
За вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури й спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність присвоєно почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України» (2020).
Старший тренер Закарпатської області з фехтування й наставник українських спортсменів-переможців Анатолій Васильович Герей за період тренерської діяльності підготував понад 160 спортсменів найвищих категорій та розрядів, зокрема 5 майстрів спорту СРСР, 14 майстрів спорту України, 1 майстра спорту міжнародного класу й 1 заслуженого майстра спорту України. Його великий тренерський стаж — це високі результати й численні тріумфи на міжнародній арені, нині майже вся юнацька збірна України — його вихованці.
Народився 16 липня 1957 р. в с. Середнє Ужгородського району Закарпатської області в родині вчителів середньої школи с. Руські Комарівці. Батько — Василь Васильович, застав період Австро-Угорської імперії, а мати — Юлія Іванівна — народилася за часів Чеської республіки. Батьки закінчили Ужгородську вчительську семінарію. Батько працював вчителем початкових класів, а мати — вчителькою української мови й літератури.
Дитинство Анатолія Васильовича минуло в мальовничому селі Середнє на Закарпатті. Саме на місцевих виноградних пагорбах у 1963 р. Сергій Бондарчук знімав серіал «Війна і мир». Разом із дітьми хлопець бігав дивитися, як відтворюють епізоди битв під Аустерліцом та Бородіно.
У школі навчався в основному на відмінно, любив точні науки. Брав участь в обласних олімпіадах із хімії та географії. Навчався грати на саксофоні в Ужгородській музичній школі. Діставався на уроки із с. Руські Комарівці до Ужгорода на вузькоколійці. У старших класах грав на саксофоні й електрогітарі у вокально-інструментальному ансамблі. Відвідував спортивні секції з футболу, лижного спорту й гандболу. У дев’ятому класі постав перед дилемою, куди йти навчатися: або на хімічний факультет, або до музичного училища.
|
Кардинально змінив рішення про вибір професії в 1972 р. Тоді до родини в село завітав разом зі старшим братом заслуженим тренером України Василем Васильовичем Гереєм олімпійський чемпіон із фехтування та материн земляк Василь Станкович. Гість приїхав на «розкішному» на той час москвичеві, який йому подарувало керівництво СРСР за високі спортивні досягнення. Хлопцю теж захотілося бути успішним спортсменом, і він почав завзято займатися фехтуванням. Це й вплинуло на вибір вишу в майбутньому.
У 1974 р. став студентом факультету фізичної культури Львівського державного інституту фізкультури і спорту, який закінчив у 1978 р. з кваліфікацією викладача фізичного виховання — тренера з фехтування. Упродовж 1978–1979 рр. служив у лавах Радянської армії в м. Славута Хмельницької області.
Трудову діяльність Анатолій Васильович розпочав у 1979 р. тренером із фехтування Ужгородської спортивної школи молоді. У 1980 р. став майстром спорту СРСР. Паралельно з тренерською роботою на запрошення протягом восьми років викладав фізичну культуру в Ужгородському національному університеті.
Найвищим досягненням кар’єри й життя Анатолій Васильович вважає виховання сина — спортсмена високої майстерності Анатолія Герея молодшого — фехтувальника на шпагах, члена збірної України з фехтування з 2005 р., триразового чемпіона України, триразового призера чемпіонатів Європи й світу, учасника та призера Всесвітніх студентських універсіад. Піком його досягнень була участь у ХХХІ Олімпійських іграх у Ріо-де-Жанейро. В Україні він є інструктором Закарпатської обласної організації Фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» України. Відзначений високими державними нагородами. За значні особисті заслуги в становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне й бездоганне служіння Українському народу нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України» (2016). За вагомий особистий внесок у розвиток та популяризацію фізичної культури й спорту в Україні, досягнення високих спортивних результатів та багаторічну плідну професійну діяльність одержав орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2017). Почесний громадянин Ужгорода (2017).
Анатолій Васильович має прекрасну родину. З дружиною Оксаною Юріївною — учителькою української мови та літератури — сорок років разом, виховали доньку Тетяну й сина Анатолія. На довгому життєвому шляху завжди є підтримкою одне для одного, досягненнями значною мірою завдячує саме їй.
Успіху досягають ті, хто не зациклюється на одному й має різнобічні інтереси. Анатолій Герей також знайшов хобі собі до душі — гра на саксофоні, походи в гори й подорожі світом. Знає словацьку мову, розмовляє угорською, чеською і польською. Побував у багатьох країнах: Болгарії, Хорватії, Польщі, Румунії, Угорщині, Італії, Австрії, Франції, Німеччині, Словаччині, Чехії, Росії, Грузії, Казахстані, Ізраїлі, Китаї та Кувейті.
Здобувати нові вершини й перемагати труднощі Анатолія Васильовича надихає життєве кредо спортсмена: «Тільки вперед!»
|
