|
Венгер
Валерій Сафронович
Заступник начальника
Генерального штабу
Збройних сил України (1994–1996),
Аташе з питань оборони
при Посольстві України
в Грузії і Вірменії (2000–2004)
та Азербайджані (2006–2010),
радник Міністерства закордонних справ України (2010–2013),
дипломатичний радник І класу,
генерал-майор запасу
За значні успіхи в зміцненні обороноздатності Збройних сил України нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (№?27, 1996).
Солдат, генерал та дипломат — такий шлях доля визначила для Валерія Сафроновича Венгера. Народився 23 червня 1950 р. в с. Соболівка Теплицького району Вінницької області у багатодітній сім’ї. Після двох років строкової служби в Закавказькому ВО впродовж 1970–1974 рр. навчався на командному факультеті Ташкентського вищого танкового командного училища. Закінчив Військову академію бронетанкових військ за спеціальністю «Оперативно-тактичний рівень» (1984) та Академію Збройних сил України за спеціальністю «Оперативно-стратегічний рівень», кваліфікація магістра державного військового управління (1998). Додатково пройшов курси з питань безпекової політики України при Гарвардському університеті США (1999).
Усе своє життя Валерій Сафронович присвятив військовій справі. З 1974 р. був командиром танкового взводу, а далі
|
й танкової роти Прикарпатського ВО, начальником штабу танкового батальйону Центральної групи військ, командиром танкового батальйону. З 1984 р.
в Прибалтійському ВО обіймав керівні посади в управлінні бойової підготовки, командир мотострілецького полку й начальник штабу мотострілецької дивізії. У 1989 р. переведений на службу до Забайкальського ВО: начальник штабу — заступник начальника окружного навчального центру підготовки молодших фахівців мотострілецьких військ; командир кулеметно-артилерійської дивізії прикриття державного кордону. У 1992 р. В.С. Венгер очолив механізовану дивізію Одеського ВО. Учасник бойових дій у Югославії.
Досвід і знання військової справи, зразкове виконання службового обов’язку й високий професіоналізм Валерія Сафроновича оцінили на найвищому державному рівні. Протягом 1994–1996 рр. проходив службу в Генеральному штабі ЗС України — начальник Головного організаційно-мобілізаційного управління — заступник начальника ГШ ЗС України. У 1998–2000 рр. — організатор та перший директор Департаменту міжнародного військового співробітництва Міністерства оборони України. У 2000–2004 рр. — Аташе з питань оборони при Посольстві України в Грузії і Вірменії, а далі — служба в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій, помічник міністра оборони України з організаційно-аналітичного супроводу. З 2006 до 2010 рр. — Аташе з питань оборони при Посольстві України в Республіці Азербайджан.
У 2010–2011 рр. В.С. Венгер обіймав посаду першого заступника начальника управління оборонної та безпекової політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Того ж року радник голови Волинської облдержадміністрації з питань прикордонного співробітництва. З 2010 до 2013 рр. — також радник Міністерства закордонних справ України. Державний службовець 4 рангу. Нині перебуває на заслуженому відпочинку.
За багаторічну сумлінну службу нагороджений орденами «За службу Батьківщині в ЗС СРСР», «Генерал армії Маргелов», медалями «За бойові заслуги», «За військову службу Україні», «За мужність при виконанні спеціальних завдань», відзнаками МО України «Доблесть і честь», «Знак пошани» та низкою ювілейних медалей.
З дружиною — Вірою Стефанівною — виховали сина Олега, юриста, і дочку Оксану, економіста. Вільний час Валерій Сафронович присвячує своїм хобі: воєнно-історичній літературі, гірським лижам та полюванню.
Життєвий вибір, зроблений на користь професії військового, визначив пріоритети Валерія Сафроновича, тож для нього служба — це доблесть і самовідданість. Його кредо: «Честь та порядність передусім». Як лідер він завжди рухається вперед і розвивається. Улюблений вислів: «Перший не може бути другим».
|
