СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Спусканюк  Володимир  Захарович

Спусканюк

Володимир Захарович

Головний архітектор Вінниці (1971–1986, 1993–1994), член Національної спілки архітекторів України

За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України» (2015).

Відомий митець серед українських архітекторів Володимир Захарович Спусканюк — зодчий, який створив шедеври, що не поступаються найкращим світовим зразкам. Пройшов шлях до вершин архітектурної творчості, розбудовувавши в минулому столітті Донецьк, який ЮНЕСКО визнало одним із найкращих промислових міст. А на початку 1970-х рр. Вінниця з новим генеральним планом розвитку міста і професійною архітектурною службою, з часом в незалежній Україні визнана сучасним європейським містом.
Народився 9 вересня 1932 р. в с. Пискунівка на Донеччині в сім’ї вчителів. Навчався в єдиній на той час українськомовній школі № 8 в місті Слов’янськ. У 1957 р. з відзнакою закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут. Кар’єру архітектора розпочав у рідних краях.


У 1960-х рр. Володимир Спусканюк брав участь у проєктуванні багатьох будівель Донецька — ­інституту Донецькпроект та будівлі Строй­банку (архі­тектори Г. І. Навроцький, В. З. Спуска­нюк, інженер П. Є. Кідалов), Північного автовокзалу (­архітектори В. Д. Проценко, В. З. Спуска­нюк, Г. І. Навроцький, інженер А. Н. Булат), головного корпусу Державного університету (архітектори В. С. Бучек, Г. А. Павлов, В. З. Спусканюк, інженер Н. А. Герасимов), дитячого кінотеатру «Червона шапочка» (архітектор В. З. Спусканюк), комплексу аеропорту Донецьк (архітектор В. З. Спусканюк), а також шахтарських селищ та житлових будинків. Комплексна забудова проспекту Ілліча в столиці шахтарського краю у співавторстві В. З. Спусканюка була висунута на здобуття Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
У 1970-х рр., будучи вже визнаним архітектором, Володимир Захарович вимушений переїхати до Вінниці і терміново готувати місто до будівництва нових заводів підприємств оборонпрому повітряних сил збройних сил держави.
В 1971 р. став головним архітектором міста, розбудові якого присвятив 40 років. За строком перебування на цій посаді серед міст обласного рівня став третім в Україні після архітекторів Р. М. Миха у Львові та В. П. Кишканя в Донецьку. Серед його авторських проєктів — перший генеральний план розвитку Вінниці до 2000 р., майдан Незалежності, меморіальний комплекс у парку Козицького, аеровокзал «Гавришівка». Реконструйовано проспект Коцюбинського, бульвар Пирогова, проспект Космонавтів. Протягом 1996–2005 рр. Володимир Спусканюк очолював Вінницьку обласну організацію Національної спілки архітекторів України.
За пів сотні років творчої праці в мистецтві архітектури Володимир Захарович нагромадив великий досвід, яким поділився в книзі спогадів, у яких ідеться про шлях до архітектурної творчості й професійної зрілості, про питання ролі архітектурної практики, зростання професіоналізму й проблеми політики в архітектурі. Подорож у минуле здійснив на прохання рідних — для онуків Ольги, Вікторії та Владислава, які успадкували здібності до творчості, для товаришів і колег-архітекторів. У спогадах показав, хто він такий — головний архітек­тор міста, що від нього залежало і як ставилися до його праці. Маючи багато­гранний талант він створив низку графічних і живопис­них робіт, написав картину «Сорок архітекторів Вінничини».
Усе його життя перейняте повагою до праці й творчої думки, розумінням важливості виховання та збереження національних кадрів.