|
Ружин
Зоя Володимирівна
Керівник проєкту
«Мистецький спецназ»,
голова ГО «ВО «Поступ
жінок-мироносиць»,
член правління Національної ради жінок України
та МГО «Земляцтво Придніпров’я»,
Посол Миру, поетеса
За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня (2016).Присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України» (2003).
Поетеса й громадська діячка Зоя Володимирівна Ружин усі свої звершення присвячує Батьківщині. Втілила в життя безліч національно-патріотичних заходів, потрібних у період становлення й розбудови Української держави, а її творчість випромінює прагнення наповнити світ миром, добром та любов’ю.
Народилася 16 лютого 1953 р. в с. Дмитрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області. У 1975 р. закінчила Дніпропетровське художнє училище імені Є. Вучетича, а в 1981 р. — художньо-графічний факультет Одеського державного педагогічного інституту імені К. Ушинського. Працювала вчителем і завучем у школі рідного села. З 2003 р. — керівник культурно-просвітницького центру «Золоте зерно» Київського
|
професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою.
Співпрацює з державними й громадськими структурами. З 1999 р. Зоя Володимирівна очолює ГО «ВО «Поступ жінок-мироносиць». Презентує виставки «Дивосвіт України» на Батьківщині та за кордоном. Голова ради берегинь Черкаського обласного козацького товариства «Українське реєстрове козацтво». Ініціатор проєктів й акцій «Тарасова верба», «Обніміться ж, брати мої…», «Сила духу України», «Вінок безсмертя» та «Вогонь благодаті — вогонь Воскресіння»; майстер-класів: «Автентична Сосна-берегиня» й «Корона з листя». У 2014 р. Зоя Ружин організувала «Мистецький спецназ» з артистів, які є активними волонтерами як у зоні операції Об’єднаних сил, так й у військових частинах та шпиталях.
Зоя Володимирівна є керівником багатьох книжкових проєктів: «Творець чарівних мелодій», «Дарунок неба», «Віночок» (книга й диск), «Вибрані романси Віталія Кирейка на вірші вітчизняних та зарубіжних поетів» та «З неподільного зерна». Видала збірку пісень під супровід бандури «Україна є, Україна буде!», нотний збірник «Золоті колоски», збірку речитативів «Дорога моя земля», казку «Рибка-Чепуруха», казкову оповідку про Трипілля «Золото Роду», колядки й щедрівки на музику Левка та Жанни Колодуб «Сяють весело зірки», а також книжку з микільською поезією, піснями та прозою «Радість світом розквітає». У співтворчості з видатними композиторами сьогодення створила понад 200 пісенних творів, які виконують народні та професійні митці.
За досягнення у сфері культури й мистецтв України, вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області нагороджена багатьма відзнаками, зокрема «За жертовність і любов до України», «Трудова слава», «Волонтер України», «Берегиня», «Народний Герой України», «Хрест Заслуги» та іншими. У 2011 р. їй присвоєно звання почесний громадянин с. Шевченкове (Батьківщина Тараса Шевченка) та звання генерал-майора (з ідеології) Міжнародного козацтва України. У 2015 р. обрана «Жінкою року» в номінації «Громадський діяч». Кавалер орденів рівноапостольного князя Володимира і великомучениці Варвари, бронзового, срібного та золотого «Козацьких хрестів».
З глибокою шаною про Зою Ружин відгукуються соратники. Почесна голова Союзу українок Атена Пашко: «Це жінка-патріот, громадський лідер, віддана донька рідної України». Поет Борис Олійник: «Зоя Ружин належить до тих рідкісних особистостей, на безкорисливому подвижництві яких у всі, навіть найскрутніші часи, трималося небо національної культури України». Почесний голова Спілки офіцерів України Євген Лупаков: «Дієва жінка, сповнена необмеженої працездатності й любові до всього, що втілює в життя».
Зоя Володимирівна виховала трьох дітей, має шістьох онуків. Сердечно вдячна мамі Любові Пилипівні.
|
