|
Нетриб’як
Михайло Миколайович
Доцент кафедри
образотворчого мистецтва, дизайну і методики їх навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка,
член Національної спілки архітекторів України
За заслуги в розвитку архітектури та містобудування, високий професіоналізм присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України» (1998). За архітектуру Духовного центру
Зарваницької Матері Божої в селі Зарваниця Теребовлянського району Тернопільської області в складі авторського колективу нагороджений Державною премією України в галузі архітектури (2005).
Народився 25 лютого 1947 р. в с. Трибухівці Бучацького району Тернопільської області. У 1960-х рр. здобув першу мистецьку освіту в Бучацькій дитячій художній школі, серед випускників якої багато відомих художників, архітекторів та мистецтвознавців. У 1965–1970 рр. навчався на архітектурному факультеті Львівського сільськогосподарського інституту, після закінчення якого розпочав архітектурну діяльність у Тернополі.
З 1971 до 1990 рр. Михайло Миколайович працював у філіалі «Укрколгосппроект» (нині —
|
«Тернопільагропроект») на посадах архітектора, керівника групи, головного архітектора проєктів, заступника начальника архітектурно-будівельного відділу й заступника директора інституту з архітектури. Згодом очолив ТВП «Тернопільархпроект».
Протягом 2002–2005 рр. — заступник міського голови — начальник містобудування та архітектури Тернопільської міської ради. З 2005 р. був головним архітектором проєктів ПМ творчо-виробничого підприємства «Архітектурно-проектна майстерня Нетриб’яка М.». З 2008 р. викладає на кафедрі образотворчого мистецтва, дизайну і методики їх навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
В часи масових типових проєктів Михайлові Миколайовичу вдавалося розробити низку індивідуальних проєктів будівництва, зокрема культурно-спортивні комплекси в с. Коцюбинці Гусятинського району та в с. Лошнів Теребовлянського району, аптеку в м. Бучач, школу в с. Бариш Бучацького району й житловий квартал «Кутківці» в Тернополі. За проєктами Михайла Нетриб’яка збудували села Людвинівка на Київщині для переселенців із Чорнобильської зони (1986) і Конджалі Амасійського району у Вірменії для постраждалих від землетрусу (1991).
Найбільш плідні роки творчості Михайла Миколайовича — період із 1990 до 2002 рр., коли в Україні розгорнувся процес духовного відродження. Архітектор створив понад 40 проєктів для будівництва культових споруд, основні з яких: собор на 2000 парафіян і монастир на бульварі Данила Галицького в Тернополі, собор на 1000 парафіян у смт Козова, собор на 1500 парафіян у Чернівцях та церква на 800 парафіян у м. Хоросткові Гусятинського району.
Михайло Нетриб’як є автором споруди Української автокефальної православної церкви на 600 парафіян у м. Копичинці Гусятинського району (2003). Видатним проєктом митця є монументальний комплекс Марійського духовного центру Зарваницької Матері Божої в с. Зарваниця Теребовлянського району: собор на 1500 парафіян, дзвіниця, надбрамна церква, реколяційний корпус, архітектурно-скульптурна композиція ікони Зарваницької Матері Божої, каплиця над джерелами й хресна дорога. У 2008 р. з’явилася дерев’яна церква за проєктом Михайла Миколайовича в Старому парку Тернополя.
Архітектор інтерпретує традиційну архітектурно-планувальну структуру в українському храмобудуванні, виражає її по-сучасному, але зберігає незмінною сутність сакрального простору. Він зробив значний внесок в архітектуру Тернопільщини. Його будівлі є яскравими домінантами й водночас органічною частиною планувальної і образної тканини міст та сіл краю.
|
