|
Лисенко
Людмила Олександрівна
Доцент кафедри теорії та історії мистецтва Національної академії
образотворчого мистецтва і архітектури,
член Національної спілки художників України
За значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2012).
Мистецтвознавиця Людмила Олександрівна Лисенко понад 30 років присвятила дослідженню й викладанню історії мистецтва в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури, а також виданню творчої спадщини українських скульпторів.
Народилася 12 серпня 1954 р. у с. Рощино Ленінградської області РФ в багатодітній родині видатного скульптора Михайла Григоровича Лисенка. Садиба Лисенків, її мала батьківщина, за адресою Редутний провулок, 6 у Києві мала перетворитися у музей-садибу народного художника і академіка, але родина змушена була у 2005 р. її залишити. Завдяки батькові та його підтримці обрала майбутню професію. Здобула мистецтвознавчу освіту на факультеті теорії та історії мистецтва Київського державного художнього інституту. На професійне становлення вплинули викладачі: П. О. Білецький, Л. В. Владич, П. І. Говдя, О. М. Говдя, А. В. Заварова, В. М. Клеваєв, Д. М. Колесникова, Л. С. Міляєва, А. М. Ревенко, Л. М. Сак, О. Р. Тищенко, Г. М. Юхимець. Присвятила 10 років розкопкам на периферії Ольвії, де зустріла друзів на все життя й чоловіка — археолога В. М. Отрешка (1949–1999).
|
В 1976–1979 рр. навчалася в аспірантурі НДІ при Академії мистецтв СРСР у Москві. З 1980 р. працювала літературним співробітником відділу художньої спадщини в журналі «Юный художник». У 1985 р. захистила кандидатську дисертацію «Союз російських скульпторів (1926–1932)». Із великою вдячністю згадує своїх наставників О. О. Сідорова, Р. Я. Аболіну, художників В. В. Домогацького, Н. Г. Зеленську, О. В. Квініхідзе, Д. Ю. Мітлянського, Н. І. Нісс-Гольдман.
У 1987 р. повернулася до альма-матер на викладацьку роботу. З 1994 р. — доцент. Нині продовжує викладати й провадить активну наукову й громадську діяльність.
З-під пера Людмили Олександрівни вийшов посібник для спецкурсу «Скульптурні ідеї XX ст.», рекомендований МОН України. Брала участь у міжнародних мистецьких конференціях в Іспанії та Франції. У 2014 р. відновила Платонівські читання (присвячені пам’яті академіка Платона Білецького). З 2010 до 2015 рр. провела 43 публічні лекції в «Культурному проекті» Наталії Жеваго. В 2015 р. разом з А. М. Ламах видала «Книги схем» В. П. Ламаха (у 2 т.).
Перша виставка під кураторством Л. О. Лисенко й Я. О. Хоменко, була присвячена українській скульптурі XX ст. (1999). Авторка проєкту і куратор виставки до 100-річчя М. Г. Лисенка (2006–2007), де вперше були представлені 230 скульптур М. Г. Лисенка та 64 його учнів. До 110-ої річниці проведено другу виставку (2017). 107 скульптур М. Г. Лисенка передано Сумській дитячій художній школі, яка тепер носить його ім’я і де створюється музей скульптора та його учнів.
Людмила Олександрівна має двох чудових дітей: доньку Олександру Отрешко і сина Нікіту-Джона Крея. Життєве кредо відображає її любов до життя і до людей: «Возьмемся за руки друзья, чтоб не пропасть поодиночке!» (Б. Ш. Окуджава).
|
