|
Вільгушинський
Роман Казимирович
Народний художник України,
доцент кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка,
член Національної спілки художників України
За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Народний художник України» (2020).
Роман Казимирович Вільгушинський — скульптор, різьбяр, маляр та освітянин. Працює в галузі монументальної і станкової скульптури. Його мистецький доробок представлений десятками робіт, котрі увічнюють знаменні дати й героїв та викарбовують набожність українського народу.
Народився 30 квітня 1963 р. в с. Яблунівці Бучацького району Тернопільської області (нині — Язловець). Протягом 1984–1989 рр. навчався у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва за спеціальністю «Художня кераміка».
З 1989 р. Роман Казимирович живе в Тернополі. Працював скульптором Тернопільського художньо-виробничого комбінату. З 2014 р. викладає скульптуру в Тернопільському
|
національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Реставрує та реконструює зруйновані історичні пам’ятки.
Персональні виставки митця відбулися в Тернополі (1996, 1998), Луцьку та Рівному (2004). Бере участь у виставках обласного, національного та міжнародного рівнів.
Для його творчості характерні культура пластичного мислення, класичне трактування образів на біблійну й громадянську тематики. У станкових формах малої пластики простежується лапідарність із тяжінням до модерністських вирішень. Серед робіт Романа Вільгушинського: станкові скульптури: «Світла постать» (1996), «Відпочинок амазонки» (1996), «Купальниця» (1998), «Торс» (2000), «Філософський камінь»; монументальні скульптури: погруддя Тараса Шевченка в с. Богданівці Підволочиського району (1991) та с. Соколові Бучацького району (1998); пам’ятники о. Тимофію Бордуляку — с. Великий Ходачків Козівського району (1992), Степанові Бандері — м. Теребовля (1999), м. Тернопіль (2008), монумент Ісусові Христу — м. Бучач (2003), патріарху Йосифу (Сліпому) — м. Тернопіль (2004), придорожня статуя Божої Матері з Ісусом на руках — м. Бучач (2005), І. Пінзелю — м. Бучач (2014), пам’ятник Небесній сотні — м. Тернопіль (2016); меморіальні комплекси: воякам УГА — м. Теребовля (1993), пам’ятні знаки воякам УПА в с. Зарваниця та с. Вишнівчик Теребовлянського району, скульптури Ангела-хоронителя — смт Підволочиськ, смт Заводське Чортківського району.
За роботи високої художньої майстерності Р. К. Вільгушинський нагороджений Тернопільською обласною мистецькою премією імені М. Бойчука (2004).
Кредо у житті і творчості: «Працювати, працювати і ще раз працювати».
|
