Національна академія аграрних наук України
Із часу свого заснування й донині Національна академія аграрних наук України (НААН), хоч би під якою назвою в різні роки вона функціонувала, завжди була в авангарді творчого пошуку, організовувала та проводила ґрунтовні наукові дослідження із широкого кола актуальних для сільського господарства проблем.
Національна академія аграрних наук України розпочала свою діяльність як Учений комітет Міністерства земельних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (наказ ч. 162 від 1 листопада 1918 р.), продовжила як Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук з 22 травня 1931 р., а з грудня 1990 р. — Українська академія аграрних наук. У статусі національної здійснює свою статутну діяльність із 6 січня 2010 р. згідно з Указом Президента України № 8/2010.
Батьком дослідної справи в Україні вважають Анастасія Єгоровича Зайкевича — професора Харківського університету, організатора численних дослідницьких полів, зокрема Полтавського дослідного поля, створеного в 1884 р. Це поле стало першоосновою класичної сільськогосподарської дослідної справи. На теренах цього поля, а згодом — станції, велася дослідницька робота, до якої долучилися такі видатні особистості, як В. В. Докучаєв і В. І. Вернадський. Тут навчалися, проходили наукову практику багато відомих учених, зокрема академіки М. І. Вавилов, О. Н. Соколовський та інші.
Дослідна справа також розвивалася й на інших полях і станціях, де засновники та перші наукові працівники здійснювали масштабні дослідження, із ретельною перевіркою одержаних результатів і ґрунтовним підходом до формування висновків. Основні принципи дослідної справи та визначення «факторів урожаю», що не втратили актуальності й донині, розробив В. Г. Ротмістров на Одеській дослідній станції.
Згодом, спираючись на передовий досвід цивілізованого світу, академік В. І. Вернадський запропонував створити єдиний координаційний орган галузевої науки, що було затверджено відповідним наказом № 162 від 1 листопада 1918 р. Міністра земельних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського В. Леонтовича шляхом створення в складі відомства комітетів: 1) Ученого та 2) Сільськогосподарської освіти, що стало предтечею появи НААН. Першим головою Сільськогосподарського вченого (наукового) комітету України 16 листопада 1918 р. призначили В. І. Вернадського.
Родоначальницею НААН вважають Всеукраїнську академію сільськогосподарських наук, відкриту рішенням Українського уряду в травні 1931 р. Її президентом було обрано видатного вченого-ґрунтознавця Олексія Никаноровича Соколовського.
Першими очільниками Академії, які заклали фундамент аграрної науки на початку минулого століття, були видатні вчені сільськогосподарської справи В. І. Вернадський та О. Н. Соколовський.
Після відновлення діяльності в 1956 р. Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН) її президентом став відомий учений-фізіолог Петро Антипович Власюк. У подальшому аграрна наука в Україні велася у створеному на заміну УАСГН Південному відділенні ВАСГНІЛ.
У відновленні Української академії аграрних наук (УААН) (Постанова Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. № 279) велику роль відіграв академік НАН України Олексій Олексійович Созінов, якого було обрано першим президентом УААН. До Організаційного комітету зі здійснення заходів щодо заснування УААН увійшли: О. О. Созінов — як голова президії ПВ ВАСГНІЛ,
та члени: О. Г. Денисенко, В. М. Круть, М. В. Зубець, В. П. Попов, М. П. Петраченко, І. П. Макаров, В. П. Кухар, О. М. Окопний, А. О. Бабич, Г. О. Єресько, П. І. Коваленко, Д. О. Мельничук, М. П. Лісовий, Л. В. Погорілий, В. В. Юрчишин.
Упродовж 1990–1996 рр. Академію очолював академік НАН України, РАСГН та НААН Олексій Олексійович Созінов, а упродовж 1996–2011 рр. — академік НААН Михайло Васильович Зубець. Потім очільниками були академіки НААН Микола Дмитрович Безуглий (2011–2012) та Василь Флорович Петриченко (2013). Від серпня 2014 р. відповідно до рішення загальних зборів НААН президентом Академії обрано академіка НААН Ярослава Михайловича Гадзала, якого у 2019 р. переобрано на другу каденцію.
Нині склад бюро президії НААН представлений провідними вченими-аграрниками, академіками НААН: президент — Ярослав Михайлович Гадзало; перший віцепрезидент — Михайло Васильович Гладій; віцепрезиденти — Ануш Валеріївна Балян, Анатолій Семенович Заришняк, Юрій Олексійович Лупенко, Микола Володимирович Роїк; головний учений секретар — Валерій Васильович Адамчук; члени президії — Віктор Францевич Камінський, Петро Васильович Кондратенко, Остап Мирославович Жукорський, Микола Станіславович Мандигра, Петро Трохимович Саблук, Віктор Анатолійович Вергунов, Олександр Іванович Борзих, Раїса Анатоліївна Вожегова, Микола Микитович Гаврилюк, Ігор Володимирович Гриник, Ігор Іванович Грициняк, Борис Володимирович Дзюбецький, Ільдус Ібатуллович Ібатуллін, Григорій Миколайович Калетнік, Віктор Васильович Кириченко, Михайло Іванович Ромащенко, Микола Петрович Сичевський, В’ячеслав Михайлович Соколов, Володимир Васильович Снітинський, Борис Тимофійович Стегній, В’ячеслав Сергійович Шебанін.
Регулярні дослідження у сфері сільського господарства в Україні було закладено у XVIII ст. зі створенням на Полтавщині в 1721 р. «Польової аптеки Малоросії», де вивчали лікувальні властивості рослин та розробляли агротехнічні прийоми їх вирощування.
Першою ж повноцінною науковою установою аграрного профілю, дослідницька робота якої ґрунтувалася на використанні відповідних методик і яка виконувала державні замовлення, можна вважати «казенний економо-ботанічний сад», створений у 1812 р. поблизу селища Нікіта в Криму. Йому належить неабияка роль у розвитку вітчизняного плодівництва та впровадження в сільськогосподарське виробництво багатьох нових сортів корисних рослин. Нині — це всесвітньо відомий Нікітський ботанічний сад — Національний науковий центр.
Значну роль у розвитку сільськогосподарської дослідної справи відіграли сільськогосподарські товариства, що організовували проведення дослідів та спостережень, вивчали доцільність запровадження новацій, поширювали сільськогосподарські знання. Одним із перших на території України в 1829 р. було створено у м. Одеса Товариство сільського господарства Південної Росії.
У 1884 р. А. Є. Зайкевич заснував Полтавське дослідне поле (пізніше — станція, інститут), яке заклало першооснови класичної сільськогосподарської дослідної справи. Головними заслугами науковців цієї станції за словами Д. М. Прянишникова є те, що саме на ній уперше у світі дійшли думки, що подальше підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин можливе не тільки завдяки впливу на ґрунт, а й на саму рослину. Також праці фахівців Полтавської дослідної станції дали змогу сільськогосподарській науці наприкінці XIX ст. перейти в ранг природознавчих наук, а науково-практичні й теоретичні розробки з окремої галузі знань створили необхідні умови для того, щоб аграрна наука із суто прикладної перейшла і до фундаментальної.
Створення Полтавського дослідного поля стало каталізатором цього процесу. Слідом за ним з’явилися Одеська дослідна станція, Аджамська дослідна станція, Носівська дослідно-селекційна станція, станції в Херсоні, Катеринославі, Харкові та інших містах. Деякі з них згодом стали відомими науковими центрами.
До початку подій 1917 р. в Україні вже функціонувало 63 дослідні установи. Академік В. І. Вернадський запропонував створити єдиний координаційний орган ведення галузевої науки, що було затверджено відповідним наказом № 162 від 1 листопада 1918 р. міністра земельних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського В. Леонтовича шляхом створення в складі відомства комітетів: Ученого та Сільськогосподарської освіти, що стає предтечею появи НААН. На жаль, розквіт діяльності СГНКУ з його мережею з 51 НДІ та дослідних станцій і полів затьмарили чергові оптимізаційні процеси. З 1924 р. він розміщувався в Харкові, а 1 жовтня 1927 р., за наказом Наркомзему УСРР О. Г. Шліхтера СГНКУ, його ліквідовано «за націоналістичні прояви діяльності».
Задля об’єднання розпорошених по різних відомствах наукових сил та координацій і планування науково-дослідних робіт сільськогосподарської тематики у травні 1931 р. створено Всеукраїнську академію сільськогосподарських наук. І вже в 1935 р. її розформували, а багатьох її членів репресували за надуманими звинуваченнями в шкідництві та спричиненні голоду.
Майже так само склалася доля й відновленої в 1956 р. Української академії сільськогосподарських наук (УАСГН). Зусилля Академії спрямовувалися на подальший розвиток аграрної науки. Було засновано нові спеціалізовані науково-дослідні інститути, майже завершено організацію розгалуженої мережі наукових установ. Під методичним керівництвом УАСГН працювали 87 науково-дослідних установ. Однак під приводом перебудови управління сільським господарством Академію в 1962 р. також ліквідували, а натомість створили Південне відділення ВАСГНІЛ, яке по суті продовжувало виконувати функції ліквідованої Академії.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 22 вересня 1990 р. № 279 засновано Українську академію аграрних наук (УААН) як науково-методичний і координаційний центр розв’язання аграрних проблем в Україні. До створення УААН аграрні наукові установи були розпорошені в 14 міністерствах і відомствах.
За значні успіхи УААН на ниві організації наукового забезпечення агропромислового виробництва в країні на підставі Указу Президента України № 8/2010 від 6 січня 2010 р. УААН надано статус національної з огляду на її провідну роль у науковому забезпеченні розвитку агропромислового комплексу, значний внесок у підготовку наукових кадрів високої кваліфікації, а також міжнародне визнання результатів діяльності. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 р. № 279-р «Про схвалення Концепції реформування і розвитку аграрної освіти та науки» НААН вийшла на новий етап свого організаційного реформування, узявши за основу напрацювання
1930-х рр. минулого століття.
Огляд історичного розвитку дає всі підстави стверджувати, що Національна академія аграрних наук України стала високоавторитетним як у нашій державі, так і за кордоном інтелектуальним центром, який забезпечує ефективну підтримку аграрного сектору. Новітні досягнення вітчизняних учених і дослідників сприяють розв’язанню актуальних проблем галузі. Академія зберегла та підтримує традиції провідних наукових шкіл, які ґрунтуються на фундаментальних і прикладних дослідженнях із проблем розвитку сільського господарства.
Головне завдання НААН — наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу України, підґрунтям якого є діяльність і розробки науковців Академії за відповідними напрямами.
Серед основних наукових досягнень відділення землеробства, меліорації та механізації: зональні системи землеробства та наукові основи оптимізації сучасних систем землеробства в умовах зміни клімату; технології збереження й відтворення родючості та охорони ґрунтів; технології використання водних ресурсів і меліорованих земель; технології раціонального використання природного та ресурсного потенціалу агроекосистем; конкурентоспроможні технології органічного землеробства; нові технічні засоби механізації, електрифікації та автоматизації процесів у рослинництві й тваринництві; проєкти технологічних комплексів, біотехнологій промислового виробництва біологічних агентів; нові екологобезпечні мікробні препарати, технології їх виготовлення та використання; нові високопродуктивні сорти сільськогосподарських культур; науково-методологічні засади збереження біотичного різноманіття екосистем.
Основними науковими досягненнями відділення рослинництва є: впровадження науково обґрунтованих адаптивних технологій вирощування вітчизняних гібридів і сортів сільськогосподарських культур у поєднанні з використанням високоякісного насіння, що дало змогу підвищити продуктивний потенціал рослин; удосконалення елементів технології вирощування основних сільськогосподарських культур в умовах зміни клімату; модернізація виробництва й перероблення льону, конопель, лікарських та ефіроолійних рослин; застосування сучасних методів селекції, генетики та фізіології рослин, що дало змогу отримати нові сорти й форми плодових, ягідних та винограду, стійких до абіотичних і біотичних чинників; інтродукція нових джерел біоенергетичної рослинної сировини і технологій їх перероблення; формування генетичних колекцій сільськогосподарських рослин (на базі Інституту рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН створений та функціонує Національний банк генетичних ресурсів України, який нараховує понад 148,3 тисяч зразків рослин: 440 видів сільськогосподарських культур, 224 — лісових і декоративних культур та 1770 видів дикорослих рослин); створення та передання на державне сортовипробування нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур.
Науковці відділення зоотехнії працюють над розв’язанням актуальних проблем галузі тваринництва, а саме: стратегією стійкого розвитку та управління генетичними ресурсами у тваринництві України; науково-методичним забезпеченням і здійсненням оцінювання генетичного різноманіття, збереженням та раціональним використанням генофонду сільськогосподарських тварин; розробленням нових і вдосконаленням наявних методів біотехнології відтворення тварин, підвищенням їх резистентності та продуктивного довголіття; удосконаленням і збереженням генофонду локальних і малочисельних порід; розробленням нових систем кормовиробництва та нормованої годівлі тварин; дослідженням біологічних особливостей продукції органічного тваринництва; створенням інноваційних ресурсоощадних технологій і обладнання для виробництва продукції тваринництва; розкриттям фізіологічних і біохімічних механізмів формування та регуляції високої продуктивності сільськогосподарських тварин; дослідженням комплексної дії наноматеріалів різних видів на організм тварин і впливу на біологічну цінність та безпечність їхньої продукції; біологічним конструюванням та нанобіотехнологіями створення сучасних коригувальних засобів, препаратів і біологічно активних добавок для тваринництва, розробленням програм розвитку підгалузей тваринництва тощо. У своїй діяльності наукові установи відділення активно співпрацюють з органами державної влади й місцевого самоврядування. Результатом співпраці стало розроблення й ухвалення низки законів та інших визначальних документів для галузі тваринництва України. Учені відділення створили 8 високопродуктивних спеціалізованих порід великої рогатої худоби, зокрема 4 молочного й 4 м’ясного напряму продуктивності; 5 — свиней, 4 — овець; 2 — коней; 1 — норки; 2 — кролів; 2 — курей, 2 — гусей і 4 породи качок; 2 типи коропів; 2 породи бджіл; 4 породи шовковичного шовкопряда.
Ученим відділення ветеринарної медицини вдалося розробити та впровадити надзвичайно важливі засоби захисту тварин, які забезпечили науково обґрунтований контроль поширювання туберкульозу, лейкозу, лептоспірозу, сибірки та інших особливо небезпечних інфекційних захворювань тварин, звівши його кількість до мінімуму, а такі хвороби, як ящур, бруцельоз, сап і мит, цілком ліквідувати. До результатів роботи відділення належить участь у розробленні Закону України «Про ветеринарну медицину» та змін до цього закону в 1996, 2011 й 2016 рр. Започатковано широкий обмін досвідом та науковою інформацією з провідними науковими закладами ветеринарної медицини США і Європейського Союзу, зокрема в межах Програми залучення до спільної біологічної діяльності та Ініціативи G7 «Глобальне партнерство», на базі Інституту ветеринарної медицини НААН введено в експлуатацію єдиний в Україні Науково-дослідний навчальний центр діагностики хвороб тварин та навчальну лабораторію рівня біологічної безпеки BSL–2.
У своїй діяльності члени відділення аграрної економіки і продовольства активно співпрацюють з органами державної влади й місцевого самоврядування, відіграючи важливу роль у законодавчо-нормативному та інформаційно-методичному забезпеченні процесів розвитку аграрного виробництва й сільської місцевості. Вони є одними з ініціаторів проведення аграрної реформи, авторами та співавторами Земельного та Бюджетного кодексів України, проєктів указів Президента України «Про невідкладні заходи з проведення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», «Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки», «Програми розвитку українського села на період до 2015 р.», проєкту «Стратегія розвитку сільськогосподарського виробництва в Україні
|
на період до 2025 р.» та інших доленосних для держави документів.
Відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку підготувало до розгляду президією НААН цілу низку пропозицій з інноваційного розвитку установ Академії, зокрема «Про інноваційно-інвестиційний розвиток НААН на підприємницьких засадах», «Про модель науково-організаційного та інноваційно-інвестиційного розвитку Національної академії аграрних наук України», «Стан та перспективи розвитку інноваційної діяльності НААН», «Про організацію запровадження бібліометричних профілів вчених-аграріїв, наукових установ та періодичних видань НААН в системі “Бібліометрика української науки”». Відділення опрацювало та надіслало Прем’єр-міністру України пропозиції з розвитку державної системи сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення робіт з обліку та використання об’єктів інтелектуальної власності в мережі НААН.
НААН нині — провідний центр наукового забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу держави. Це — самоврядна наукова організація, структурно розподілена на 6 галузевих відділень: землеробства, меліорації і механізації; рослинництва; ветеринарної медицини; зоотехнії; аграрної економіки і продовольства та наукового забезпечення інноваційного розвитку. До її складу (разом із установами АР Крим) входять 10 національних наукових центрів, 33 інститути, 7 дослідних станцій, біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна, Національна наукова сільськогосподарська бібліотека, Державне видавництво «Аграрна наука» та інші. Мережа наукових установ НААН складається з підприємств, установ та організацій, зокрема дослідних станцій, науково-дослідних центрів, торгових домів, науково-виробничих центрів, державних підприємств дослідних господарств тощо.
В Академії функціонують 11 наукових об’єктів, які мають статус національного надбання: банк генетичних ресурсів рослин України; банк штамів мікроорганізмів для потреб ветеринарної медицини; колекція корисних ґрунтових мікроорганізмів для підвищення врожайності сільськогосподарських культур; банк генетичних ресурсів сільськогосподарських тварин; колекція тварин зоопарку біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф. Е. Фальц-Фейна; банк моноспецифічних імунодіагностикумів; колекція культур клітин для ветеринарної медицини і біотехнології; колекція генетичних ресурсів шовковичного шовкопряда; колекція генофонду шовковиці; колекція збудників інфекційних хвороб тварин; фонд видань на сільськогосподарську тематику, виданих у ХІХ ст.
Ключовим напрямом діяльності Академії є наукове забезпечення розвитку галузей агропромислового комплексу України, що передбачає здійснення фундаментальних наукових досліджень у сфері агропромислового комплексу, розроблення на основі нових знань наукових продуктів для інноваційного розвитку агропромислового комплексу, використання яких сприятиме збільшенню обсягів виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, а також розроблення нових та удосконалення наявних методів і способів провадження наукової роботи.
Стратегія діяльності й розвитку Академії формується відповідно до положень Стратегії сталого розвитку «Україна — 2020», Програми дій Уряду та Єдиної комплексної стратегії розвитку сільського господарства і сільських територій на 2015–2020 рр, Пріоритетних завдань аграрної науки України на 2016–2020 рр, Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
У межах виконання фундаментальних наукових досліджень учені Академії вивчають закономірності формування агроландшафтів, способи раціонального використання природних ресурсів; розробляють наукові основи управління продуктивним потенціалом агросистем; досліджують геноми рослин і тварин; використовують новітні методи для створення нових високопродуктивних рослин і тварин із цінними для людини господарськими властивостями; з’ясовують закономірності формування реалізації продуктивних ознак сільськогосподарських тварин під впливом генетичних і паратипових факторів; удосконалюють теоретичні основи породоутворення і селекції, онтогенетичного розвитку тварин; досліджують особливості процесів живлення та обміну речовин у високопродуктивних генотипів тварин; вивчають еволюційні екогеографічні та епізоотологічні закономірності циркуляції збудників інфекційних захворювань тварин; удосконалюють наукові основи підвищення надійності сільськогосподарської техніки; розробляють новітні ресурсо- й енергоощадні технології отримання високоякісних харчових продуктів, потрібних для забезпечення здоров’я нації; працюють над науково-методологічним забезпеченням розвитку аграрного сектору економіки України й сільських територій в умовах децентралізації влади та управління; розробляють основи інвестиційно-інноваційного розвитку наукомісткої аграрної сфери.
Прикладні дослідження науково-дослідних установ НААН спрямовані на розроблення: механізмів реалізації земельної реформи та запровадження ринку землі в Україні; новітніх технологій з охорони, відтворення й підвищення родючості ґрунтів; технічних засобів екологобезпечного використання водних ресурсів; наукомістких технологій виробництва органічної рослинницької продукції; ресурсоощадних технологій виробництва й комплексного перероблення сільськогосподарської продукції; імплементацію вітчизняних технологічних, технічних і законодавчих актів регулювання питань перероблення продовольчої сировини та виробництва харчових продуктів до європейських законодавчих актів і регламентів; удосконалення генотипів тварин, методів контролю безпечності тваринницької продукції; високоефективних засобів діагностики, профілактики та лікування хвороб; технологічних процесів і технічних засобів застосування наноматеріалів та нанопрепаратів для технічного обслуговування, ремонту техніки й відновлення деталей сільськогосподарських машин та обладнання; нормативно-методичного забезпечення інноваційного розвитку галузей агропромислового комплексу.
Національна академія аграрних наук України має розгалужену мережу багатопрофільних науково-дослідних установ регіонального рівня, місією яких є вирішення проблем наукового забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва, спираючись на використання завершених наукових розробок науково-дослідних установ Академії найвищого рівня. Їх основними завданнями є апробація таких розробок та їх адаптація до ґрунтово-кліматичних умов регіону, широке впровадження в агроформуваннях та науково-консультаційний супровід впроваджених розробок.
У межах Програми реалізації Концепції реформування аграрної науки, орієнтованої на широке використання сучасних досягнень вітчизняної науки й міжнародного досвіду в аграрній сфері та розвитку сільських територій, поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів, наразі створюють п’ять міжрегіональних наукових центрів НААН. Їхніми основними завданнями мають бути: сприяння розвитку співпраці наукових установ і закладів вищої освіти з місцевими органами влади та суб’єктами аграрного бізнесу, удосконалення наукового забезпечення для вирішення актуальних міжрегіональних і регіональних проблем інноваційного розвитку аграрного сектору та сільських територій, посилення інноваційних перетворень у зонах їхньої відповідальності, активне залучення науково-технологічного потенціалу регіонів до спільної науково-освітньої діяльності.
Учені НААН разом із науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти реалізують науково-дослідні програми та проєкти на підставі окремих угод. Упродовж 2018 р. наукові установи Академії виконували понад 120 науково-дослідних програм та проєктів, до яких залучили вчених 25 наукових установ Академії та понад 50 закладів вищої освіти, в основному Міністерства освіти і науки України й Міністерства аграрної політики та продовольства України.
Академія, працює над новою візією науково-дослідницьких пріоритетів через розвиток науки, технологій та інновацій. Нині аграрна наука прагне досягти Цілей сталого розвитку через створення спільних інноваційних продуктів та поширення знань, інноваційної інфраструктури академічного підприємництва, інтегруючись до світового дослідницького простору, зокрема до Європейської хмари відкритої науки, водночас НААН керується Дорожньою картою інтеграції України — ERA-UA.
Серед головних критеріїв інтеграції — ефективні національні дослідницькі системи; гендерна рівність у дослідженнях; оптимальний обмін та трансфер наукових знань; міжнародна кооперація тощо.
Реалізація міжнародної співпраці установ НААН відбувається за схемою формування спільних науково-технічних програм, здобуття грантів, розвитку аграрного бізнесу шляхом комерціалізації завершених наукових розробок і технологій.
Географія співпраці охоплює Західну й Східну Європу, Близький Схід, Східну та Південно-Східну Азію, США, Канаду, країни Латинської Америки та інші. Академія та її провідні вчені належать до майже 100 міжнародних організацій, центрів, товариств, асоціацій тощо.
Ратифікація Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною створює правові передумови для формування пріоритетів розвитку міжнародної наукової праці установ Національної академії аграрних наук України сьогодні й надалі.
Важливим орієнтиром у своїй діяльності в новому стратегічному періоді до 2020 р. Національна академія аграрних наук України визначила активну участь учених-аграріїв у науковому забезпеченні головних цілей Спільної аграрної політики ЄС — конкурентоспроможне виробництво продовольства; стале використання природних ресурсів і захист довкілля; збалансований розвиток сільських територій, а також — основних глобальних Цілей сталого розвитку ООН, що передбачають досягнення продовольчої безпеки й сприяння сталому розвитку сільського господарства; забезпечення наявності та раціонального використання водних ресурсів; захист й відновлення екосистем суші та сприяння їх раціональному використанню та інші.
|
