СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Патон
Борис Євгенович

президент Національної академії наук України та Міжнародної асоціації академій наук, Директор Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України, академік НАН України, герой України

Славетна постать науки в Україні та світі

Понад півстоліття славетний український учений у галузі зварювання, металургії і технології металів, матеріалознавства Борис Євгенович Патон, який здобув світове визнання, очолює Національну академію наук України та всесвітньо відомий академічний Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона, під його керівництвом Національна академія наук України стала одним із найбільших наукових центрів Східної Європи, який має важливе значення в житті суспільства й держави, у прогресі науки та освіти. Його прагнення поставити досягнення вчених на службу економіці відбилося в цілеспрямованому розвиткові фундаментальних досліджень і залученні академічних інститутів до науково-технічних програм різного рівня.
Народився 27 листопада 1918 р. в м. Києві в сім’ї професора Київського індустріального інституту (нині — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). Символічно, що день народження Бориса Євгеновича Патона збігся з днем першого спільного установчого зібрання дійсних членів Української академії наук. Родинне оточення й з боку батька, і з боку матері було з інтелігентів. Дід — Оскар Петрович був військовим інженером і дипломатом, батько — Євген Оскарович — відомим мостобудівником із міжнародним авторитетом, а потім став засновником електрозварювальної науки в Україні й знаменитого Інституту електрозварювання, що нині має його ім’я. Мати — Наталія Вікторівна — випускниця Фребелівського жіночого педінституту, який готував учителів дошкільного виховання. У її родині плекали інтерес до мов і літератури. Тому ще в дитинстві Борис ­Євгенович вивчав і науково-технічні, і науково-гуманітарні науки, так закладалося підґрунтя для формування його енциклопедичного світогляду.
У 1936 р. вступив до Київського індустріального інституту на електротехнічний факультет. 22 червня 1941 р. із дому (нинішньої вулиці Михайла Коцюбинського) пішки діставався до інституту, ішов на захист диплому. У районі теперішньої площі Перемоги потрапив під бомбардування — німецькі літаки атакували авіазавод. Попри все диплом захистив із відзнакою та здобув фах інженера-електрика й призначення на роботу в м. Горький (нині — м. Нижній Новгород) на завод «Червоне Сормово» інженером електротехнічної лабораторії. У 1945 р. захистив кандидатську дисер­тацію на тему «Аналіз роботи зварювальних головок і засобів їх живлення при зварюванні під флюсом», а в 1952 р. — докторську «Дослідження умов стійкого горіння зварювальної дуги та її регулювання».
Багаторічна науково-організаційна діяльність Бориса Євгеновича пов’язана з Національною академією наук України, де майбутній учений світового рівня в 1942 р. розпочав свій шлях молодшим науковим співробітником, далі працював старшим
науковим співробітником, завідувачем відділу, заступником директора з наукової роботи, а в 1953 р. став директором Інституту електрозварювання ­імені Є. О. Патона. У 1951 р. його обрали членом-кореспондентом АН УРСР, із 1958 р. — академік АН УРСР, а з 1962 р. — академік АН СРСР.
Борис Євгенович продовжив справу, розпочату його батьком — видатним ученим, фундатором Інституту електрозварювання, академіком Є. О. Патоном — і досягнув нових висот у галузі. Протягом п’яти десятиліть він очолює потужний науково-технічний комплекс, який охоплює науково-дослідний інститут, науково-технічні, конструкторсько-технологічні й експериментальні підрозділи, три дослідних заводи, а також інноваційні організації, науково-інженерний, атестаційний, сертифікаційний і навчально-атестаційний центри, та є автором багатьох основоположних досліджень і створених на їхній основі високих технологій.




Під керівництвом Бориса Євгеновича та за його безпосередньої участі в Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона здійснено цілий комплекс масштабних досліджень й одержано надзвичайно цінні результати в розробленні прогресивних технологій невіддільного з’єднання й оброблення металів і неметалів у різних умовах та середовищах. До них належить зварювання і наплавлення під флюсом, зварювання в захисних газах суцільним і порошковим дротом, електрошлакове зварювання, стикове зварювання оплавленням, газотермічне напилення, променеві та інші технології. Саме завдяки цим плодам наукової та інженерної діяльності, які спрямовані на розв’язання глобальних проблем сучасності, видатний вчений здобув світове визнання й славу титана науки, генія і людини-епохи. Академік Б. Є. Патон є автором понад 1000 праць, зокрема 20 монографій, і запатентував більше ніж 400 винаходів. Разом зі своїми учнями Борис Євгенович досконало вивчив особливості взаємодії зварювальних джерел нагрівання з розплавленим металом, заклавши основу для створення нової галузі металургії — спеціальної електрометалургії. Ці фундаментальні дослідження уможливили лиття спеціальної чистої сталі й сплавів, кольорових металів, отримання унікальних композиційних матеріалів, відкрили перспективи для створення інноваційних конструкційних і функціональних матеріалів нового тисячоліття.
Борис Євгенович відіграв ключову роль у створенні нових типів зварних конструкцій, індустріальних способів зварювання магістральних трубопроводів, великогабаритних резервуарів для зберігання нафти, кожухів доменних печей і висотних баштових конструкцій. 
Також він заклав основи дослідження зварювальних процесів у космічній технології, здійснених космонавтами під час орбітальних польотів кораблів та в умовах відкритого космосу, і став визнаним лідером у цій галузі. Непересічне значення для науки мали й оригінальні медичні технології та унікальні зразки медичної техніки й інструментів, розробленням яких займався академік Б. Є. Патон. Протягом останнього десятиріччя він очолював проєкт, у межах якого співробітники Інституту та вчені-медики винайшли новий спосіб з’єднання (зварювання) м’яких тканин людини й тварин, що нині широко впроваджено в хірургічну практику. Цей спосіб дає змогу швидко й безкровно розрізати та з’єднувати біологічні тканини. Завдяки цьому загоєння пришвидшується в рази порівняно з традиційними хірургічними методами, а до того ж суттєво скорочується тривалість операцій, зменшуються крововтрати, скорочується період післяопераційної реабілітації пацієнтів. Майже двісті тисяч різних хірургічних втручань виконано цим методом. В Інституті розроблено сучасне обладнання для зварювання живих тканин і налагоджено його виробництво.
27 лютого 1962 р. загальні збори Академії наук УРСР обрали Бориса Євгеновича Патона президентом АН УРСР. Він із властивою йому енергією і далекоглядністю взявся за розвиток усього академічного комплексу: технічних, природничих та соціогуманітарних наук, структури й матеріально-технічної бази. У зв’язку із цим готували кваліфіковані кадри — дослідників ближнього та дальнього прицілу задля випереджального розвитку фундаментальних досліджень і масштаб­ного впровадження досягнень науки в практику.




Протягом 1960–1980 рр. більшість академічних інститутів стали в Україні головними профільними установами, а в галузях електрозварювання, матеріалознавства, кібернетики, порошкової металургії, газу, біохімії і фізіології відповідні інститути офіційно визнали як головні на вітчизняних теренах. Реформаторські зусилля Б. Є. Патона від початку йшли всупереч із намірами органів влади, які хотіли інститути технічного профілю передати галузевим міністерствам і відомствам. Борис Євгенович був єдиним із тих, хто категорично виступив проти цього. Йому вдалося обстояти свою позицію.
Надалі ефективною формою зв’язку науки з виробництвом стали «опорні пункти», які теж народилися в Академії з ініціативи Бориса Євгеновича. Вони являли собою виробничо-технічні підрозділи, створювані безпосередньо на підприємствах промисловості, будівництва й сільського господарства. І досі використовується започаткована Б. Є. Патоном форма організації зв’язку науки з виробництвом — договори про науково-технологічну співпрацю, які укладають з органами влади та виробничими підприємствами.

Як президент Національної академії наук України вже понад п’ять десятиліть, Борис Євгенович зробив усе, щоб вона стала передовим науковим центром країни. Його організаторська діяльність спрямована на підтримку фундаментальних досліджень і створення інноваційних технологій для економіки, промисловості, сільського господарства, орієнтування академічних інститутів на практичні результати. Академік незмінно сприяє розвитку комплексних наукових досліджень із природничих, технічних і соціогуманітарних наук, заохочує до розв’язання пріоритетних проблем у цих галузях.
Успішно реалізовано запропоновану Б. Є. Патоном програму максимального залучення наукових установ до вирішення на місцях завдань виробничого й екологічного спрямування — організовано сім академічних регіональних наукових центрів, що охоплюють усі регіони України. 




Над впровадженням наукових результатів у промислову сферу працюють створені за президентства Бориса Євгеновича дослідно-виробнича й конструкторська бази, інженерні центри, а також освітні, а згодом науково-технічні комплекси, зокрема й міжгалузеві. НАН України розвиває міжнародну наукову співпрацю, зовнішньоекономічні зв’язки із закордонними партнерами, науковці академії беруть активну участь у реалізації міжнародних наукових програм, організації спільних лабораторій і виробництва, широкому обміні інформацією, укладенні численних ліцензійних угод і контрактів.
Маючи незмінний авторитет у суспільстві, Б. Є. Патон був депутатом Верховної Ради Української РСР V–XI скликань (1959–1988), депутатом Верховної Ради СРСР VI–XI скликань (1962–1989), членом Президії Верховної Ради Української РСР (1963–1980), заступником Голови Ради Союзу Верховної Ради СРСР (1966–1989).
Нова віха в різносторонній науковій діяльності видатного організатора науки, державного й громадського діяча Б. Є. Патона розпочалася зі становленням молодої незалежної Української держави. Будучи в складі Ради з питань науки й науково-технічної політики при Президентові України та Ради національної безпеки й оборони України, Борис Євгенович опікувався, щоб Національна академія наук України легко адаптувалася до умов ринкової економіки, підтримував перспективні наукові напрями, які відігравали вирішальну роль для науково-технічного прогресу на цьому етапі. А очолюючи Комітет з Державних премій України у сфері науки і техніки, загалом дбав про зростання авторитету українських науковців і престижу наукової праці. Велике значення вчений надавав інноваційній діяльності, здійсненню проєктів із виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій, формуванню й вдосконаленню перших в Україні технопарків та забезпеченню промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.
Багато років академік Б. Є. Патон координує діяльність державних академій наук, співпрацю із закладами вищої освіти, посилення їхньої взаємодії в інтере­сах розвитку науки й держави загалом. До того ж долучається до розроблення стратегії розбудови країни — як член Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, голова Ради президентів академій наук України, член Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних сил України, інших військових формувань, озброєння та військової техніки та перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України.
Маючи за пріоритет створення та реалізацію у виробництві сучасних технологій, президент НАН України водночас обстоює далекоглядний підхід до оцінювання їхнього випливу на довкілля й людину. За його ініціативи вчені Академії дали прогнозні оцінки негативних наслідків масштабної меліорації в Україні, інтенсивної хімізації сільського господарства, перекидання частини стоку річок Дунаю та Дніпра. Борис Євгенович також наголошував на недоцільності будівництва атомної електростанції в районі Чорнобиля, і його застереження трагічно підтвердилися. У квітні 1986 р. АН УРСР на чолі з академіком Б. Є. Патоном оперативно відреагувала на аварію. У перші дні після аварії на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сформована Борисом Євгеновичем група вчених оцінювала масштаби цієї техногенної катастрофи. Сам президент Академії склав на місці аварії план першочергових дій із ліквідації її наслідків.




Велику увагу Борис Євгенович незмінно приділяє вихованню нової генерації науковців, залученню талановитої молоді до наукової роботи в інститутах та популяризуванню важливої для суспільства праці вченого. Академік Б.Є. Патон — один із фундаторів та президент (1993–2017) Міжнародної асоціації академії наук, іноземний член 18 національних академій наук, член і почесний президент Міжнародної інженерної академії, почесний президент Міжнародної академії організаторських та управлінських наук, член Європейської академії, почесний член Римського клубу та почесний президент Української асоціації Римського клубу, Міжнародної академії технологічних наук, почесний член Міжнародної академії астронавтики, Міжнародної академії наук, освіти, індустрії та мистецтва (Каліфорнія, США), Американського товариства зварників (США), Німецького зварювального товариства, Британського інституту зварювання та інших іноземних наукових товариств, почесний професор (доктор) багатьох закордонних університетів та дослідницьких центрів.
Президента Національної академії наук України Бориса Євгеновича Патона за самовіддане служіння науці, визначні досягнення в галузі зварювання та спеціальної електрометалургії, які сприяли визнанню й утвердженню авторитету вітчизняної науки у світі, першим в історії незалежної України удостоєно найвищого звання Героя України з врученням ордена Держави (1998).
Багаторічна самовіддана праця вченого відзначена численними найвищими державними нагородами України, СРСР, багатьох іноземних держав, національних академій наук, наукових товариств та інших громадських організацій України та світу, серед яких орден Леніна, почесне звання «Заслужений винахідник СРСР», звання двічі Героя Соціалістичної Праці, Ленінська премія, Державна премія СРСР; орден князя Ярослава Мудрого V, IV, ІІ та I ступенів, орден Свободи, орден «За заслуги» І ступеня, Державна премія України в галузі науки і техніки, Почесна відзнака Президента України, ювілейна медаль «25 років незалежності України», золота медаль Всесвітньої організації інтелектуальної власності, срібна медаль імені Ейнштейна ЮНЕСКО та інші відзнаки.
Відзначаючи вагомий внесок Бориса Євгеновича Патона в науку та суспільний розвиток, Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім’я Патона малій планеті № 2727–1979809 (1984), Республіка Саха — алмазу вагою 51,98 карата, Асоціація альпіністів України — раніше безіменному піку заввишки 3938 м на східному схилі Ельбрусу. Композитори присвячують Борису Євгеновичу свої музичні твори.
Як людина, учений і громадянин Б. Є. Патон захоплює інших своїм невичерпним ентузіазмом та надихає працювати на благо науки, економіки та держави.
Революціонер у технології зварювання й науці загалом, Б. Є. Патон висунув безліч сміливих ідей, націлених на перспективу. Учений має на озброєнні кредо, котрим керується багато років: «Наука — це і є моє життя».