Українське біохімічне товариство
Комісаренко Сергій Васильович
Президент ГО «Українське біохімічне товариство», директор Інституту біохімії імені О. В. Палладіна НАН України, академік-секретар відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, академік НАН і НАМН України, доктор біологічних наук, професор, голова комісії РНБО України з біобезпеки і біозахисту, Надзвичайний і Повноважний Посол України, почесний доктор Кінгстонського та Північно-Лондонського університетів (Велика Британія), член Ради Федерації Європейських біохімічних товариств (FEBS), член ради Міжнародного товариства імунофармакологів, почесний член Польського біохімічного товариства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України. Засновник молекулярної імунології в Україні. Першим у колишньому СРСР почав дослідж
Біохімія — це наука про перебіг хімічних реакцій, притаманних живим організмам, яка сьогодні бурхливо розвивається у всьому світі. На вітчизняних теренах Українське біохімічне товариство (УБТ) уже понад 90 років об’єднує не тільки суто біохіміків, а й фахівців у галузі широкого кола «наук про життя» («Lifesciences»), разом із молекулярною біологією, біофізикою, геномікою, імунологією, біотехнологією, експериментальною медициною, фармакологією тощо.
Українське біохімічне товариство — всеукраїнська добровільна самоврядна науково-громадська організація вчених, викладачів, аспірантів та студентів, основною метою якої є об’єднання фахівців задля розвитку біохімії і споріднених наук, захисту їхніх фахових інтересів, координації науково-дослідної роботи та обміну досвідом між ними.
Товариство засновано з ініціативи академіка О. В. Палладіна в 1928 р. як Українське фізіологічне товариство. Згодом воно було перейменовано в Українське товариство фізіологів, біохіміків і фармакологів, із якого в 1959 р. утворилося три самостійних українських товариства: фізіологічне, біохімічне та фармакологічне. Незмінним головою товариства за свого життя був академік О. В. Палладін. Після 1972 р. президентами УБТ були: академіки Р. В. Чаговець, М. Ф. Гулий, В. К. Лішко, Д. О. Мельничук; у 1990–1992 рр. обов’язки президента УБТ виконував
|
професор М. Д. Курський, а з 1999 р. й дотепер — президентом УБТ є академік С. В. Комісаренко.
Українське біохімічне товариство об’єднує 19 регіональних відділень. Керівними органами товариства є з’їзд, центральна рада, президія та ревізійна комісія. На з’їзді товариства підбивають підсумки діяльності його членів, визначають перспективні напрями розвитку, а також основні завдання на найближчі роки. На сьогодні відбулося 12 з’їздів товариства.
Від 1994 р. УБТ є членом Європейської федерації біохімічних товариств (FEBS) та Міжнародного союзу біохіміків та молекулярних біологів (IUBMB). УБТ має багатий досвід участі в міжнародних наукових форумах і проведенні тематичних міжнародних конференцій, симпозіумів, шкіл. Згідно з угодою між Українським та Польським біохімічними товариствами, починаючи з 1996 р., регулярно проводяться українсько-польські Парнасівські конференції із сучасних проблем біохімії, клітинної та молекулярної біології. У 2011 р. до них приєдналося Ізраїльське біохімічне товариство.
Базовою установою Українського біохімічного товариства є Інститут біохімії імені О. В. Палладіна НАН України. Інститут видає два наукові часописи — «Ukrainian Biochemical Journal» і «Biotechnologia Acta».
За вагомий внесок у розвиток біохімічної науки в Україні та підготовку наукових кадрів почесними членами Українського біохімічного товариства в різний час було обрано 40 видатних вітчизняних і закордонних науковців.
На думку академіка НАН України С. В. Комісаренка, біохімія не знає меж у світі. Успішне виконання міжнародного проєкту «Геном людини», поява сучасних методів, які дають змогу у найкоротші строки визначати структуру нуклеїнових кислот та протеїнів, з’ясовувати механізми, які регулюють проліферацію, диференціацію та смерть клітин, — усе це тільки початок на шляху до програмованого винайдення ліків та генної терапії, до керування життєдіяльністю клітин та створення генетично модифікованих організмів. Від «геномікс» до «протеомікс» — цей девіз стосовно вивчення функціонально важливих протеїнів в організмі стає актуальним не тільки для вчених розвинених країн, а й для вітчизняних біохіміків.
|
