Великанов Авенір Якимович Завідувач кафедри загальної хімії Київського автомобільно-дорожнього інституту (1975–1983) Доктор хімічних наук, професор Авенір Якимович Великанов — відомий учений електрохімік, автор феноменологічної теорії поліфункціональної провідності розплавлених солей, фундатор нового наукового напряму — високотемпературна фізична хімія поліфункціональних провідників. Уведений професором А.Я. Великановим у науковий обіг термін «поліфункціональні провідники» внесено до академічного класифікатора. Народився 6 березня 1931 р. в м. Саратові в родині інженера-мостобудівника, батько — Яким Олександрович — у складі воєнізованого мостозагону пройшов Вітчизняну війну, мати — Лідія Георгіївна — домогосподарка. Учнем старших класів Авенір Якимович захоплювався біологією — за особливі успіхи був прийнятий у штат Республіканської агробіостанції, серйозно займався спортом — згодом ставши кандидатом в майстри спорту з плавання й розрядником із десяти інших видів. Зі срібною медаллю закінчив школу (Київ, 1949 р.) та з відзнакою хімічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка (1954). Студентом під керівництвом видатного хіміка-неорганіка академіка Ю.К. Делімарського почав займатися науковою роботою з електрохімії. Працюючи асистентом кафедри фізичної хімії, заочно навчався на механіко-математичному факультеті. Саме в стінах альма-матер пройшли найкращі роки плідної наукової, педагогічної та суспільної діяльності Авеніра Якимовича. Після захисту кандидатської дисертації «Електрохімічне дослідження розплавлених сульфідів важких металів» (1962) на чолі групи наукового обміну стажувався в Іллінойському університеті, знайомився з науково-педагогічною роботою Гарвардського, Берклі, Проду, Стенфордського, Каліфорнійського, Карнегі університетів (США, 1964–1965 рр). Працював у Гаванському (Куба, 1970 р.) та Карловому (Чехословаччина, 1975 р.) університетах. У 1965 р. на хімічному факультеті університету організував унікальну науково-навчальну лабораторію «Електронні прилади у фізико-хімічному експерименті», основні прилади якої придбав власним коштом під час роботи в США. Лабораторія стала базою для професійного та особистого зростання студентів, аспірантів, молодих науковців та викладачів фізико-хіміків, електрохіміків. Разом із колективом лабораторії Авенір Якимович здійснив фундаментальне дослідження природи взаємодії компонентів та процесів перенесення зарядів у розплавлених солях більш ніж 200 халькогенідних та халькогенідно-оксидних систем. Основним науковим досягненням Великанова є відкриття явища змішаної іонно-електронної провідності розплавів халькогенідних солей та створення для його пояснення феноменологічної теорії поліфункціональних провідників, яка стала науковою основою нового високоекологічного способу електрохімічного отримання важких кольорових металів із природних сульфідних та сульфідно-оксидних руд, а також із відвальних та викидних продуктів кольорової металургії. Нові технології значно підвищили ефективність отримання кінцевої продукції та її якість, а також скоротили викиди в атмосферу токсичних речовин (зокрема сірки — основного забруднювача в пірометалургійних процесах). У 1971 р. захистив докторську дисертацію «Електрохімічне дослідження халькогенідних розплавів», у 1972 р. одержав звання професора. За ініціативи та вирішальної участі Авеніра Якимовича з використанням створеного ним разом з учнями оригінального електролізера, на Кадамжайському металургійному комбінаті (Киргизія) були успішно впроваджені нові напівпромислові технологічні процеси електрохімічного перероблення розплавів шламів полісульфідних руд. Під керівництвом А.Я. Великанова створено електродні матеріали нового типу для хімічних джерел струму на основі сульфідів заліза та титану; розроблено технології виробництва натрій- та літій-сірчаних акумуляторів високої електрохімічної ефективності; для потреб мікро- та оптоелектроніки одержано матеріали у вигляді тонких плівок сульфідів і селенідів кадмію як носіїв інформації. Роботи відзначені медалями Всесоюзних ВДНГ СРСР у 1972 та 1973 рр. З 1975 р. професор А.Я. Великанов завідував кафедрою загальної хімії Національного транспортного університету. |
Оновивши разом з учнями матеріально-технічну та навчально-методичну базу кафедри, швидко вивів її на лідируючі позиції не тільки в установі, а й серед кафедр вищої школи України з непрофільним викладанням хімії.
Одночасно з інтенсивною науковою діяльністю Авенір Якимович проводив велику навчально-педагогічну та виховну роботу. В стінах Національного університету вчив хімії майбутніх хіміків, біологів та геологів — викладав розроблені та вдосконалені ним курси фізичної, квантової й колоїдної хімії, вів спецпрактикуми з електрохімії, фізичної хімії, був керівником виробничих практик та інше. Новаторські ідеї професора у викладанні хімії в Транспортному університеті знайшли відгук у серцях майбутніх автомобілістів та будівельників доріг, які неодноразово ставали призерами Всеукраїнських олімпіад з хімії навіть серед студентів-хіміків. Його блискучі, наповнені гумором, в легкому і безпосередньому спілкуванні з аудиторією лекції й досі з вдячністю згадують покоління колишніх студентів.
Автор близько 250 наукових та науково-технічних публікацій — статей, авторських свідоцтв і патентів. Репрезентативна вибірка (у співавторстві): «Температурна залежність термо-ЕРС рідких поліфункціональних провідників» (1973), «Научные основы нового способа переработки промышленного сырья цветной металлургии электролизом из сульфидных расплавов» (1976), «Исследование влияния второго компонента на электрохимические свойства расплавленных сульфидов некоторых тяжелых металлов» (1978), «Электрохимическое исследование расплавов сульфидных, сульфидно-окисленных и окисленных сурьмяных материалов» (1979), «Термодинамические свойства бинарных расплавов и их связь с явлениями переноса» (1984).
Виховав 13 кандидатів хімічних наук, серед яких відомі вчені, викладачі вищої школи, керівники державних установ, працівники Кабінету Міністрів України.
Розвиваючи феноменологічну теорію поліфункціональної провідності, в останні роки Авенір Якимович успішно працював над створенням кількісної теорії перенесення заряду в рідких іонно-електронних провідниках.
Талановитий вчений та педагог, Авенір Якимович усе життя плідно займався науково-організаційною та громадською роботою. Був ініціатором, співорганізатором та незмінним головою щорічних Всесоюзних науково-технічних нарад-семінарів з електрохімії розплавів поліфункціональних провідників (Київ, 1965–1985 рр.), що мали високий професійний авторитет серед фахівців-електрохіміків Радянського Союзу, членом вчених рад із захисту кандидатських та докторських дисертацій в ІЗНХ НАН України та Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, головою Київського правління Всесоюзного хімічного товариства ім. Д.І. Менделєєва, головою секції і членом бюро науково-методичної ради «Хімічна промисловість» Товариства «Знання», лектором із пропаганди наукових знань об’їздив усю Україну. Неодноразово обирався на керівні комсомольські та партійні посади, був ініціатором та співорганізатором колективного сходження студентів та викладачів університету на Ельбрус, ініціатором організації дитячого альпіністського табору в Приельбруссі та інше. У 1958 р. Авенір Якимович за власною ініціативою разом із студентами хімічного факультету на мальовничих берегах Десни організував і багато років керував роботою унікальної на теренах СРСР самоврядної спортивно-оздоровчої бази «Хімтурист», де в дружній атмосфері спільної праці та відпочинку разом із викладачами, науковцями та численними гостями, які приїздили з усієї величезної країни, в найкращих традиціях колективізму виховалося не одне молоде покоління.
Наукова, громадська, науково-організаційна та педагогічна діяльність Авеніра Якимовича відзначена медалями Президії Верховної Ради СРСР.
Яскрава особистість Авеніра Якимовича осяяла долі багатьох людей, спілкування з ним мало великий вплив на його друзів, колег, учнів та залишилося у вдячній пам’яті всіх, хто будь-коли з ним зустрічався. Видатні лідерські та організаторські здібності, енциклопедичні знання, висока відповідальність за справу й людей, вимогливість, безкомпромісність органічно поєднувалися з його неординарним баченням природи речей та явищ, розвинутою інтуїцією, безкорисливістю, щирістю, непересічним почуттям гумору. Він був людиною безстрашною перед будь-якими життєвим обставинами чи природною стихією, високо цінував вірність дружбі. Добре малював, віршував. Завзятий автомобіліст, байдарочник, лижник, любив пісні біля багаття, веселі жарти й сам був майстер їх вигадувати. Закоханий у життя, робив людей щасливими, відкриваючи захопливий світ науки, заохочуючи пізнавати чарівний світ живої природи, даруючи невичерпну радість людського спілкування.
Авенір Якимович відійшов у вічність на 53-му році життя на злеті творчих сил, сповнений надій і творчих планів на майбутнє.
|