СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Банах
Онуфрій Степанович

професор кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії Львівського Національного медичного університету імені Данила Галицького (1993–2003)

Доктор хімічних наук, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка
Серед наукових досягнень Онуфрія Степановича Банаха, вихованця Грузинської цеолітної школи академіка Георгія Цицишвілі, є виявлення надзвичайно високої селективності срібловмісних цеолітів типу Y при вилученні чадного газу із забрудненого повітря (1973) і розроблення на цій основі нових методик кількісного аналізу мікроконцентрацій чадного газу в ньому. Одним із побічних результатів стало відкриття в 1972 р. «ефекту малих заміщень» катіонів у цеолітах — стрімкого зростання величин хроматографічного затримування етану, метану й кисню на модифікованих невеликими кількостями катіонів калію, рубідію або цезію цеолітах типу Y, яке досі не отримало наукового пояснення. Народився 24 червня 1934 р. в с. Галич Підгаєцького району Тернопільської області. У 1952 р. вступив на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. Упродовж 1957–1960 рр. учителював у Підгайцях і за сумісництвом викладав хімію в медичному училищі. Після закінчення в 1963 р. аспірантури на кафедрі фізичної та колоїдної хімії ЛДУ імені Івана Франка працював викладачем, із 1965 р. старшим викладачем хімії Луцького загальнонаукового (з 1967 р. — загальнотехнічного) факультету, підпорядкованого ЛДУ імені Івана Франка (з 1971 р. — Львівському політехнічному інститутові).

З 1975 р. викладав у Львівському державному медичному інституті: у 1977 р. обраний асистентом кафед­ри фізичної та колоїдної хімії, у 1990 р. — доцентом, у 1993 р. — професором кафедри загальної, біонеорганічної та фізколоїдної хімії. На базі Львівського медінституту в 1976 р. організував Львівську цеолітно-хроматографічну групу, яка розгорнула газохроматографічні дослідження синтетичних і природних цеолітів та їхніх модифікацій задля розроблення методик аналізу забруднень повітря чадним та іншими газами. У 1977 р. захистив кандидатську, а в 1992 р. — докторську дисертації. У його доробку 218 наукових праць, зокрема 4 монографії, 5 авторських свідоцтв на винаходи. Підготував 6 кандидатів наук. На базі Львівської цеолітно-хроматографічної групи створив й очолив Львівське хроматографічне товариство (1995). Упродовж 1998–2002 рр. був членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукових ступенів в Інституті хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка». Активно співпрацює з хімічною комісією НТШ. Член редколегії «Журналу Хроматографічного товариства» (Київ). За вагомий внесок у розвиток хроматографічної науки нагороджений почесною грамотою Наукової ради з хроматографії АН СРСР (1982), нагрудним знаком «Винахідник СРСР» (1985), грамотою за активну участь у діяльності НТШ (2018). З дружиною Любомирою Іллівною виховали двох ­синів: Івана — лікаря, письменника, і Тараса — доктора фізико-математичних наук, професора, завідувача ­кафедри геометрії і топології ЛНУ імені Івана Франка. Життєве кредо: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод не спинить вас» (Іван Франко).