Колінець
Володимир Володимирович
Народний депутат України І скликання, педагог, публіцист, громадсько-політичний діяч
За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «Свобода» (2017).
Володимир Володимирович Колінець є одним із найактивніших борців за відновлення української державності, чиї імена золотими літерами викарбувані на скрижалях історії. Народився 19 вересня 1950 р. у с. Кудинівці Зборівського району Тернопільської області в родині селян-колгоспників. Після служби в армії вступив до Львівського державного університету ім. І. Франка на факультет іноземних мов за спеціальністю «Класична філологія». Крім того, у 2000–2001 рр. навчався в Українській академії державного управління й водночас заочно — в Університеті Північного Лондона.
У 1977 р. направлений на роботу викладачем латинської та німецької мов до Бельцького педінституту Молдавської РСР. Закінчивши аспірантуру Інституту літератури АН УРСР, викладав
|
латинську мову в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. У 1985 р. переїхав у Тернопіль і працював у педінституті.
Під час навчання й роботи у Львові та Києві, познайомився з багатьма представниками патріотично налаштованої інтелігенції, серед яких М. В. Косів, І. Ф. Драч, Д. В. Павличко, В. О. Яворівський, Л. С. Танюк, В. В. Яременко, А. Г. Погрібний та ін. З початком національного відродження в Україні активно долучився до цього процесу в рядах тернопільської інтелігенції, що однією з перших почала створювати національно-патріотичні організації, зокрема Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Крайову організацію Народного Руху, «Меморіал» ім. В. Стуса та Українську асоціацію захисту історичного середовища (був головою її обласної організації, а республіканської — О. Т. Гончар).
У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, входив до складу радикальної фракції, котру очолив С. Хмара. Разом із сімома депутатами у 1990 р. підтримав студентське голодування. У 1990 р. став депутатом Тернопільської міської ради, а у 1994 р. — обласної ради, відтак був ініціатором багатьох державотворчих ініціатив. У 1994 р. очолив Зборівську районну раду та райвиконком. За час роботи на цій посаді послідовно реалізував декомунізаційну політику. Завдяки знайомству з президентом Чехії Вацлавом Гавелом вдалося відкрити спільне чесько-українське підприємство «Добра вода».
З 2002 до 2008 рр. працював заступником начальника управління культури Тернопільської ОДА. Завжди відкрито обстоював власну позицію. За час державної служби В. В. Колінцю присвоєно найвищий 1 ранг державного службовця.
Заслуги діяча відзначені багатьма нагородами. У 1996 р. він став переможцем обласного конкурсу «Людина року», у 2007 р. — переможець Всеукраїнського журналістського конкурсу в номінації «Журналістське антикорупційне розслідування». У 2008 р. його ім’я занесено до книги шани «Людина державного мислення». У 2009 р. удостоєний ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, а у 2017 р. став почесним громадянином м. Тернополя.
Володимир Колінець активно займається громадсько-політичною роботою. Він є першим заступником голови Тернопільського обласного осередку Конгресу української інтелігенції, членом Товариства Богдана Лепкого та «Меморіалу» ім. В. Стуса, полковником козацтва «Подільська Січ», членом партії «Народний Рух України». Як член Національної спілки журналістів України часто друкується в пресі. У лавах КПРС не перебував. У 2009 р. видав книжку «Україна постала з Народного Руху», а у 2016 р. — фотоальбом «Моє життя у світлинах».
Пишається гідно вихованими синами — Володимиром, Тарасом, Святославом й Остапом.
|