СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ




Колінець Володимир Володимирович

Колінець

Володимир Володимирович

Народний депутат України І скликання, педагог, публіцист, громадсько-політичний діяч

За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом «Свобода» (2017).
Володимир Володимирович Колінець є одним із найактивніших борців за відновлення української державності, чиї імена золотими літерами викарбувані на скрижалях історії. Народився 19 вересня 1950 р. у с. Кудинівці Зборівського району Тернопільської області в родині селян-колгоспників. Після служби в армії вступив до Львівського державного університету ім. І. Франка на факультет іноземних мов за спеціальністю «Класична філологія». Крім того, у 2000–2001 рр. навчався в Українській академії державного управління й водночас заочно — в Університеті Північного Лондона. У 1977 р. направлений на роботу викладачем латинської та німецької мов до Бельцького педінституту Молдавської РСР. Закінчивши аспірантуру Інституту літератури АН УРСР, викладав

латинську мову в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. У 1985 р. переїхав у Тернопіль і працював у педінституті. Під час навчання й роботи у Львові та Києві, познайомився з багатьма представниками патріотично налаштованої інтелігенції, серед яких М. В. Косів, І. Ф. Драч, Д. В. Павличко, В. О. Яворівський, Л. С. Танюк, В. В. Яременко, А. Г. Погрібний та ін. З початком національного відродження в Україні активно долучився до цього процесу в рядах тернопільської інтелігенції, що однією з перших почала створювати національно-патріотичні організації, зокрема Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Крайову організацію Народного Руху, «Меморіал» ім. В. Стуса та Українську асоціацію захисту історичного середовища (був головою її обласної організації, а республіканської — О. Т. Гончар). У 1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, входив до складу радикальної фракції, котру очолив С. Хмара. Разом із сімома депутатами у 1990 р. підтримав студентське голодування. У 1990 р. став депутатом Тернопільської міської ради, а у 1994 р. — обласної ради, відтак був ініціатором багатьох державотворчих ініціатив. У 1994 р. очолив Зборівську районну раду та райвиконком. За час роботи на цій посаді послідовно реалізував декомунізаційну політику. Завдяки знайомству з президентом Чехії Вацлавом Гавелом вдалося відкрити спільне чесько-українське підприємство «Добра вода». З 2002 до 2008 рр. працював заступником начальника управління культури Тернопільської ОДА. Завжди відкрито обстоював власну позицію. За час державної служби В. В. Колінцю присвоєно найвищий 1 ранг державного службовця. Заслуги діяча відзначені багатьма нагородами. У 1996 р. він став переможцем обласного конкурсу «Людина року», у 2007 р. — переможець Всеукраїнського журналістського конкурсу в номінації «Журналістське антикорупційне розслідування». У 2008 р. його ім’я занесено до книги шани «Людина державного мислення». У 2009 р. удостоєний ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, а у 2017 р. став почесним громадянином м. Тернополя. Володимир Колінець активно займається громадсько-політичною роботою. Він є першим за­ступником голови Тернопільського обласного осе­редку Конгресу української інтелігенції, членом Това­риства Богдана Лепкого та «Меморіалу» ім. В. Стуса, полковником козацтва «Подільська Січ», членом партії «Народний Рух Украї­ни». Як член Національної спілки журналістів України часто друкується в пресі. У лавах КПРС не перебував. У 2009 р. видав книжку «Україна постала з Народного Руху», а у 2016 р. — фотоальбом «Моє життя у світлинах». Пишається гідно вихованими синами — Воло­димиром, Тарасом, Святославом й Остапом.