Плавич Володимир Петрович  правознавець, філософ права, логік, Завідувач кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, доктор філософських наук, кандидат юридичних наук, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки України
Професійні висоти, яких досягнув відомий сіяч знань, доктор філософських наук, професор Плавич Володимир Петрович протягом багаторічної діяльності в науково-освітньому процесі, зробили його авторитетною постаттю в науковому середовищі. Уся його невичерпна енергія, безумовна фаховість та дослідницький запал спрямовані на інтелектуальне осмислення складних проблем сучасності. Народився 3 грудня 1948 р. у м. Суми. Зацікавлення проблемами минулого, історії й пам’яті підштовхнуло до рішення обрати фах, що дає яскраве уявлення про різні часові зрізи й спонукає пізнавати їх у всій неповторності. У 1970–1976 рр. навчався на історичному факультеті Одеського державного університету (ОДУ) ім. І.І. Мечникова, здобуваючи кваліфікацію історика, викладача історії та суспільствознавства. Ставши на шлях науковця, закінчив денну аспірантуру, а далі стаціонарну докторантуру Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Мрія поринути у світ науки здійснилася. У 1991 р. здобув учений ступінь доктора філософських наук. У 1993 р. йому присвоєно звання професора. З 1998 р. працює завідувачем кафедри загальноправових дисциплін та міжнародного права Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. В.П. Плавич зміцнює авторитет кафедри, згуртовує науковий колектив і передає досвід іншим викладачам і молодим ученим. |
З плином часу у фокус наукових зацікавлень Володимира Плавича потрапило право. У 2000 р. закінчив юридичний факультет ОДУ ім. І.І. Мечникова. У 2003 р. захистив в Інституті держави й права ім. В.М. Корецького НАН України кандидатську дисертацію з юридичних наук на тему «Роль права у формуванні ринкових відносин в Україні: теоретико-правові проблеми».
Науковець досліджує широке коло проблем. Сферою наукових інтересів є проблеми осмислення духовно-онтологічних основ сучасного суспільства, філософія права, юридична логіка. Його авторству належить понад 700 публікацій, у тому числі багато навчальних посібників, як-от: «Право й економіка: проблеми функціонування та розвитку» (2003), «Розвиток системи освіти України в контексті Болонського процесу» (2005), «Основы логики с задачами и упражнениями» (2010), «Проблеми сучасного праворозуміння. До 150-річчя ОНУ імені І.І. Мечникова» (2014), «Логика и аргументация. Доказательство и опровержение» (2015), «Логика норм. Обоснование юридической нормы» (2015), «Классификация умозаключений в юридической логике. Дедуктивные, индуктивные,
умозаключения по аналогии» (2016). Володимир Петрович — автор 15 монографій, серед яких: «Убежденность: философско-социологический анализ» (1991), «Современная инженерия: логико-методологические проблемы» (1995), «Правове регулювання трансформаційної економіки України й розвиток національного законодавства» (2002), «Встановлення нової освітньої парадигми ХХІ століття» (2005), «Проблеми сучасного праворозуміння: теоретико-методологічний та філософсько-правовий аналіз» (2011), «Сучасна правотворчість: проблеми теорії та методології», у співавторстві з С.В. Плавичем (2013), «Теоретико-методологічний та філософсько-правовий аналіз правотворчості: наукові реалії сучасності» (2017).
За вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки й техніки України.
Володимир Петрович створив міцну українську родину, разом із дружиною виховав двох синів, передавши їм відкритий погляд на світ та бажання його пізнавати. Старший, здобувши спеціальність «Правознавство», п’ятнадцять років працює суддею одного із районних судів м. Одеса, молодший також отримав вищу юридичну освіту, захистив кандидатську дисертацію в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
|
||||||
