Бориславський Любомир Володимирович  Доцент кафедри конституційного права Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України
Юридична сфера для Любомира Володимировича стала площиною наукових пошуків і розробок у галузі конституційного і конституційно-процесуального права, можливістю передати досвід молодому поколінню, висловити власні висновки на сторінках численних наукових праць та взяти участь у законотворчій діяльності. Народився 16 листопада 1940 р. у м. Дрогобич Львівської області. Трудову діяльність розпочав у 1956 р. учнем слюсаря, продовжив газозварювальником, звільненим секретарем комітету комсомолу ВО «Дрогобич нафтопереробка». У 1959–1960 рр. проходив військову службу. Громадська робота та участь у правоохоронних заходах, зокрема як члена бригади сприяння міліції (БСМ), допомогли зробити зважений і свідомий вибір майбутньої професії — у 1961 р. став студентом юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Після закінчення вишу був зарахований на посаду асистента кафедри цивільного права і процесу. Впродовж 1970–1973 рр. навчався в аспірантурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після захисту |
кандидатської дисертації на тему «Відповідальність за псування земель сільськогосподарського призначення» працює в альма-матер на кафедрі конституційного права: асистент, старший викладач, доцент кафедри.
За роки роботи на юридичному факультеті обіймав різні адміністративні посади: заступник декана, виконуючий обов’язки декана юридичного факультету, декан правничого факультету Інституту післядипломної освіти Львівського національного університету імені Івана Франка. Обирався завідувачем кафедри державного, адміністративного та фінансового права, конституційного права.
Любомира Володимировича обирали народним засідателем, призначали виконуючим обов’язки народного судді Шевченківського суду міста Львова, тричі обирали депутатом Галицької районної ради міста Львова, заступником і головою постійної комісії законності і правопорядку, головою дільничної виборчої комісії з виборів Президента України тощо. Був членом робочої групи з підготовки проекту Тимчасового регламенту роботи Верховної Ради України, проекту Закону України «Про постійні комісії Верховної Ради України», членом фахової експертної ради з правознавства.
У 2008 р. був членом Громадської конституційної ради Львівщини, а у 2012–2015 рр. — членом Конституційної асамблеї. З березня 2015 р. входить до складу Конституційної комісії, спеціального допоміжного органу при Президентові України.
Л. В. Бориславський має понад 100 наукових та навчально-методичних праць, співавтор низки навчальних посібників тощо. Активний учасник експертиз законопроектів, автор висновків із доктринальних позицій з питань, порушених у конституційних зверненнях та конституційних поданнях до Конституційного Суду України. Під керівництвом вченого підготовлено і захищено три кандидатські дисертації.
За вагомий внесок у розвиток українського конституціоналізму в процесі вдосконалення Основного Закону України нагороджений почесними грамотами, нагрудним знаком, має звання «Ветеран праці». Указом Президента України присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».
Наука займає багато часу, та на першому місці в житті Любомира Володимировича — його родина. З дружиною Іванною Йосипівною, лікарем за фахом, виховали двох синів — Андрія та Юрія, які за батьківським прикладом обрали юридичний фах. Має трьох онуків і сподівається, що вони також стануть правознавцями. Життєве кредо юриста просте і зрозуміле: «Кожен має право на повагу».
|
||||||
