СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Товажнянський
Леонід Леонідович

Почесний ректор, завідувач кафедри «Інтегровані технології, процеси та апарати» Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»

Член-кореспондент Національної академії наук України, почесний академік Національної академії педагогічних наук України, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений працівник вищої школи України.
Видатний вчений у галузі хімічної технології, кінетики і каталізу хімічних процесів, тепло- і масообміну в реакторах Леонід Леонідович Товажнянський є також реформатором національної вищої технічної освіти в Україні. Народився 26 квітня 1933 р. у м. Слов’янськ Донецької області. Закінчив Слов’янський хіміко-механічний технікум, у 1959 р. — факультет технології неорганічних речовин Харківського політехнічного інституту. Відтоді у НТУ «ХПІ» Л.Л. Товажнянський працює понад 50 років, пройшов шлях від асистента, доцента, першого проректора до ректора (1999–2015). З ім’ям Л.Л. Товажнянського пов’язана активна розбудова НТУ «ХПІ», впровадження Болонського процесу, створення нових спеціальностей. Брав активну участь у заснуванні НДІ «Молнія» та «Іоно­сфера», наукової лабораторії

«Турбінобудування», які визнані національним надбанням України Під керівництвом Л.Л. Товажнянського вчені НТУ «ХПІ» розробили проект закону України «Про електромагнітну безпеку держави». Значний внесок вченого у вирішення науково-технічних проблем на підприємствах концерну «Бронетехніка України»: розроблено та вдосконалено танк Т 84 «ОПЛОТ», бойову машину на базі Т 64 «БУЛАТ», бронетранспортери БТР 4, БТР 3Е. Спільно з Манчестерським інститутом науки та технології і Британською радою в НТУ «ХПІ» відкрито «Центр енергозберігаючих інтегрованих технологій». Організував будівництво фундаментальної наукової бібліотеки з сучасними інформаційними технологіями (2012). Професор Леонід Леонідович Товажнянський є одним із засновників і керівником наукової школи в галузі гетерогенно-каталітичних процесів, інтенсифікації процесів тепло- і масообміну в виробництвах аміаку, метанолу, азотної кислоти, нафтопереробки та ін. Під його керівництвом захищено 8 докторських та 20 кандидатських дисертацій. Розробив фундаментальні основи створення принципово нових конструкцій реакторів каталітичних процесів, теплообмінної апаратури для багатьох хімічних технологій. Створив і впровадив у виробництво унікальні каталізаторні насадки з пластинчастими теплообмінниками для колон синтезу NH3 потужністю 240–600 т/добу. Створена теоретична база для ефективної технології низькотемпературної конверсії CO при зменшених витратах водяної пари і природного газу у виробництвах NH3 потужністю 1360 т/добу. У науковому доробку — 609 праць, з них 485 статей, 20 монографій, 84 підручників та навчальних посібників, має 25 авторських свідоцтв СРСР та патентів на винаходи. Визнаний лідер наукової спільноти НТУ «ХПІ». Почесний доктор Мішкольцського університету (Угорщина), Петрошанського університегу (Румунія). Почесний громадянин міста Харкова (2011). Відзначений почесними грамотами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, орденом «Знак Пошани» (1985), орденом князя Ярослава Мудрого?V (2007) та IV (2013) ступенів. Життєве кредо: «Недолік не в грошах, а в людях і обдаруваннях — ось що робить слабкою державу» (Вольтер).