Шевчук
Василь Якович
Міністр охорони навколишнього природного
середовища та ядерної безпеки України (1998–2000), міністр екології та природних ресурсів України (2002–2003), доктор економічних наук, професор
Василь Якович Шевчук має особливі заслуги перед Українським народом за сприяння екологічній безпеці та розвитку держави.
Народився 19 січня 1954 р. у с. Андрієвичі Ємільчинського району Житомирської області. У 1975 р. закінчив Київський інститут народного господарства. У 1977–1981 рр. — аспірант Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, нині є членом Наукової ради з навколишнього середовища і сталого розвитку НАН України. Автор 200 наукових праць, серед них 30 монографій, книг і підручників з державотворення, політики розвитку, економіки, екології, національної та глобальної безпеки.
З 1982 р. працював у системі Держбуду України і Монголії; керівником Центру економічних досліджень і прогнозування Київського інженерно-будівельного інституту Міністерства освіти України. У 1992–1993 рр. — консультант, старший консультант економічної служби Президента України, координував розробку інвестиційної політики. У 1993–1995 рр. — заступник міністра охорони навколишнього природного
|
середовища України, розробив економічний механізм державного регулювання природокористування та охорони природи.
У 1995–1997 рр. — перший заступник міністра охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України. Під його керівництвом впроваджено основні напрями державної політики України у цій сфері.
У 1997–1998 рр. — перший заступник міністра економіки України, брав участь у розробці інвестиційної політики, що сприяло подоланню спаду та відновленню економічного розвитку.
В період 1998–2000 рр. — міністр охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України. Забезпечив державне регулювання техногенно-екологічної безпеки; ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; впровадження системи екологічного аудиту та модернізації виробництва; Національної програми екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро та поліпшення якості питної води; Державної програми охорони Чорного і Азовського морів та ін. Очолював делегації України на форумах МАГАТЕ, в ЄЕК ООН, Глобального екологічного фонду.
У 2000–2002 рр. — керівник Апарату Ради національної безпеки і оборони, директор Українського інституту досліджень навколишнього середовища і ресурсів РНБО України. Готував матеріали до важливих засідань РНБО, брав участь у Всесвітньому саміті зі сталого розвитку (Йоганнесбург, 2002).
У 2002–2003 рр. — міністр екології та природних ресурсів України. Глава делегації України та керівник Національного організаційного комітету 5-ї Пан-Європейської конференції міністрів «Довкілля для Європи» (Київ, 2003). Забезпечив підписання та ратифікацію Україною Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, що принесло Україні понад 1 млрд дол. інвестицій. Від імені України В. Я. Шевчук підписав Конвенцію про охорону і сталий розвиток Карпат, ряд міжнародних конвенцій і протоколів, міждержавних угод з багатьма країнами Європи.
З 2003 по 2006 рр. — керівник Секретаріату Голови Верховної Ради України. З 2006 по 2011 рр. — заступник директора – завідувач відділу комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України. З 2011 р. — голова Українського товариства охорони природи; президент Міжнародного фонду відродження Дніпра; генеральний директор Центру досліджень сталого розвитку. Брав участь у Всесвітньому саміті з питань зміни клімату (Париж, 2015). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
Захоплення: наука, література, спорт, є майстром спорту з міжнародних шашок.
Дружина Оксана Вадимівна та донька Юлія — кандидати економічних наук.
|