|
Марчук
Іван Степанович
Український живописець
За вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного образотворчого мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність присвоєно почесне звання «Народний художник України» (2002). Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка за цикл картин «Шевченкіана», «Голос моєї душі» (1997). За значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм нагороджений орденом Свободи (2016).Всесвітньовідомий художник Іван Степанович Марчук став живою і неперевершеною легендою українського живопису. Засновник нового стилю у мистецтві — пльонтанизму: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток. Сьогодні він є національною гордістю України на противагу минулому гонінню та переслідуванню.
Народився 12 травня 1936 р. у с. Москаліївка Лановецького району на Тернопільщині. Малюванням Іван Марчук захопився у школі на уроках ботаніки і анатомії.
Закінчив відділ декоративного розпису Львівського училища прикладного мистецтва ім. І. Труша (1956) та відділ кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва (1965).
Працюючи в Інституті надтвердих матеріалів НАН України, а потім на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва
|
(1968–1984), І. С. Марчук прагнув відійти від соціалістичного реалізму. Через живопис творив свій світ — новий, пластичний, змушуючи людей під іншим кутом дивитися на самих себе та оточуючих, думати, а не просто споглядати.
Перше заслужене визнання прийшло до Івана Марчука не на теренах України, а у Москві (1979), де виставив 100 полотен. Спілка художників України офіційно визнала митця у 1988 р. Перша офіційна виставка картин художника відбулася у 1990 р. у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва. Упродовж 1989–2001 рр. проживав у Австралії, Канаді й США. Маючи велике визнання за кордоном, відчував самотність та тугу за Батьківщиною. Нині живе та працює в Києві.
Доробок митця налічує понад 4,5 тис. творів і 100 персональних виставок. Створив цикли «Голос моєї душі», «Пейзаж», «Цвітіння», «Портрет», «Кольорові прелюдії», «Біла планета–1», «Біла планета–2», «Нові експресії», «Виходять мрії з берегів» та інші. Причому Іван Марчук вважає цикл «Голос моєї душі» стовбуром дерева у творчості, від якого виростають гілочки — інші напрями.
У 2006 р. Міжнародна академія сучасного мистецтва в Римі прийняла Івана Марчука до лав «Золотої гільдії» та обрала почесним членом наукової ради — перший випадок визнання українського художника академією. У 2007 р. увійшов до рейтингу британської газети The Daily Telegraph «100 найвизначніших геніїв сучасності». Перший музей Івана Марчука створили його земляки у 2010 р. у с. Москаліївці. У 2016 р. Тернопільська обласна рада започаткувала щорічну обласну премію імені Івана Марчука для обдарованих дітей віком від 7 до 15 років у галузі образотворчого мистецтва. І. С. Марчук — почесний громадянин Тернополя та Києва.
Життєве кредо художника: «Я — одержимий і ненаситний. Це — як літак: поки двигун працює, він летітиме, поки серце б’ється, я малюю».
.jpg)
|
