|
Семішан
Олексій Іванович
Голова президії ради Всеукраїнської організації інвалідів війни, збройних сил та учасників бойових дій (2002–1015), полковник
За мужність і самопожертву, виявлені в боротьбі з фашистськими загарбниками у відстоюванні свободи і незалежності Вітчизни, вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, патріотичне виховання молоді нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (2009).Відважний танкіст Олексій Іванович Семішан брав активну участь у штурмі Берліна. Повернувшись з фронту, проявив себе як талановитий педагог-новатор. Нині він — відомий громадський діяч.
Народився 9 березня 1926 р. у с. Топала Чорнянського району на Одещині. Перед початком Великої Вітчизняної війни на «відмінно» закінчив 8 класів. Окупанти відправили юнака до концтабору у с. Перерита.
У березні 1944 р. мобілізований на фронт. Спочатку — головний писар піхотної бригади, потім служив у Гороховецькому військовому таборі біля м. Кострома. Закінчив танкове училище у м. Горький, був призначений на 1-й Білоруський фронт, 219-ту танкову бригаду 3-го батальйону 2-ї гвардійської армії. Пройшов із боями, визволяючи Білорусію та Польщу до Франкфурта на р. Одері.
|
А з 16 квітня по 2 травня 1945 рр. О. І. Семішан особисто брав участь у наступі та штурмі Берліна, був важко поранений. За мужність і героїзм отримав орден Червоної Зірки та медаль «За взяття Берліна».
Після демобілізації та лікування в госпіталях екстерном закінчив середню школу. Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Білгород-Дністровського учительського інституту (1949), історичному факультеті Кіровоградського педагогічного інституту (1955).
Працював вчителем історії та географії у с. Заря Ізмаїльської області. З 1951 до 2002 рр. — вчитель історії, основ держави і права, суспільствознавства школи с. Чапаєвка (нині — Війтівка) Бершадського району на Вінниччині. Обіймав посаду директора школи (1951–1986). Завдяки наполегливості та ентузіазму Олексія Семішана зведено типові двоповерховий та триповерховий будинки цієї школи, ліквідовано тризмінне навчання, створено кабінетну систему. Організував будинок-інтернат для учнів 8–10 класів із навколишніх сіл. Нагороджений знаком «Відмінник народної освіти УРСР» (1964).
Упродовж 2002–2015 рр. — голова президії ради Всеукраїнської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій. Був активним членом громадської ради Державної служби ветеранів війни, Національної асамблеї інвалідів України, Міністерства соціальної політики, Кабінету Міністрів України, Комітету ветеранів війни Верховної Ради України. Депутат Бершадської райради протягом 13 скликань та депутат Бершадської міської ради. Пише нариси та спогади про війну та Берлінську операцію, співавтор книги «Вони не боялись гітлерівців «Вервольфа»».
У 2013 р. О. Семішану вручено копію нагородних листів 219-ї танкової бригади 1-го Білоруського фронту за активну участь в боях за звільнення Берліну. Зберігає документ для нащадків як пам’ять про героїчні буремні роки.
У здобутку — 24 медалі, ордени «Вітчизняної війни» I ступеня, «За заслуги» III ступеня, «За мужність» III ступеня, почесні грамоти Кабінету Міністрів, Верховної Ради та Президента України. Учаснику бойових дій у період ВВВ (1941–1945) Указом Президента України призначено довічну державну стипендію (2012).
.jpg)
|
