СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Редько
Володимир Никифорович

Заслужений ПРОФЕСОР КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Академік Національної академії наук України, доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, лауреат премії НАН України ім. В. М. Глушкова.
Головним науковим досягненням видатного вченого в галузі інформатики, логіки та математики Володимира Никифоровича Редька є відкриття універсальних дескриптивних логік і розв’язання трьох класичних проблем: існування, однозначності й опису всіх дескриптивних логік і алгебр. Завдяки цьому здобутку закладений логіко-математичний фундамент принципово нового напрямку інформатики — програмології, предметом якої є суті, обумовлені сутностями, а методом — концептологічна релятивізація. Народився В. Н. Редько 12 квітня 1937 р. у Києві. У 1959 р. з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Перші наукові результати були отримані В. Н. Редьком у студентські роки під керівництвом професора Л. А. Калужніна. Основний результат його дипломної роботи щодо структури нільпотентних алгебр ендоморфізмів скінчених абелевих груп

надрукований в співавторстві у головному фізико-математичному журналі «Успехи математических наук» у 1959 р. У 1963 р. захистив кандидатську, у 1970 р. — докторську. Науковим керівником кандидатської та науковим консультантом докторської дисертацій був академік В. М. Глушков. У 1959–1971 рр. В. Н. Редько працював в Інституті кібернетики АН УРСР. У 1971 р. заснував кафедру теорії програмування на факультеті кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка, яку очолював до 2002 р. У 1992 р. його обрано членом-кореспондентом, а в 2000 р. — академіком НАН України. З розвитком інформатики найважливіше місце посідають алгебри і логіки, обумовлені різними типами інформатико-технологічних систем. З 1959 р. творча діяльність В. Н. Редька присвячена логіко-алгебраїчним дослідженням цих відношень та їхньому застосуванню у моделюванні різноманітних предметних областей. Володимир Никифорович запропонував повний розв’язок принципово складних інформатико-логічних і логіко-математичних проблем, таких як: проблема С. Кліні щодо аксиоматизації регулярних і квазірегулярних алгебр; проблема Д. Кнута щодо інтенсиальної параметризації його атрибутних систем; ключові проблеми Г. Фреге, А. Чорча, Р. Карнапа, пов’язані з інтенсиалізацією конотативних відношень обумовленості; проблеми С. Кліні і А. Тарського щодо інтенсиалізації денотативних відношень обумовленості. Отримані результати сприяли у подальшому становленню програмології та принесли вченому світове визнання. Наукові здобутки В.?Н. Редька з програмології та її сучасного розвитку у напрямку дескриптології, дефінітології та концептології увійшли до монографій і підручників вітчизняних та зарубіжних авторів. На основі програмології сформувалася відома наукова школа з широкими міжнародними зв’язками. В. Н. Редько неодноразово працював запрошеним професором у провідних університетах світу. Він є членом програмних комітетів престижних міжнародних конференцій, членом редколегій наукових та науково-педагогічних журналів, зокрема міжнародного науково-теоретичного журналу «Кібернетика і системний аналіз». Виховав плеяду талановитих вчених, серед його учнів 5 докторів і понад 40 кандидатів наук. У нау­ковому доробку академіка понад 200 праць. За плідну науково-педагогічну діяльність, ефективну підготовку молодих науковців близького та далекого зарубіжжя Володимир Никифорович нагороджений орденом Дружби народів (1984).