СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Кухар
Валерій Павлович

ПОЧЕСНИЙ ДИРЕКТОР ІНСТИТУТУ БІООРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ ТА НАФТОХІМІЇ НАН УКРАЇНИ, ГОЛОВА РАДИ ДЕРЖАВНОГО ФОНДУ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Академік Національної академії наук України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки.
Науковець-хімік Валерій Павлович Кухар — видатний фахівець у галузі тонкого органічного синтезу і біоорганічної хімії, засновник нового наукового напряму — хімія біорегуляторних процесів, авторитетний дослідник екологічних і ресурсоощадних аспектів енергетики, нафтоперероблення і нафтохімії, став відомий завдяки глибоким дослідженням в царині хімії фтор- і фосфорвмісних сполук. Народився 26 січня 1942 р. у Києві. У 1963 р. закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут, а в 1966 р. — аспірантуру Інституту органічної хімії НАН України, де працював на посадах молодшого наукового, старшого наукового співробітника, завідувача відділу хімії полігалогенорганічних сполук. В. П. Кухар захистив кандидатську (1967) і докторську (1973) дисертації.

У 1978 р. був обраний членом-кореспондентом АН УРСР, з 1985 р. — дійсний член АН УРСР. У 1988–1993 рр. — віце-президент АН України. З 1987 р. — незмінний директор створеного за його ініціативою Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії, нині — почесний директор. Автор понад 600 наукових публікацій і понад 70 патентів та авторських свідоцтв на винаходи. Багато сил віддавав і віддає організації й координації наукового забезпечення заходів, спрямованих на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС та інших техногенних катастроф, становленню екологічного моніторингу довкілля в Україні. Засновник наукової школи, яка здійснює систематичні дослідження методів стереоселективного синтезу і властивостей низькомолекулярних біорегуляторів та хімічне моделювання біологічних процесів. Серед учнів В. П. Кухаря — понад 30 кандидатів і 2 доктори наук. Президент Малої академії наук (1996–2010). Заступник голови Постійно діючої комісії президії АН УРСР з питань ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (1986–1988), голова Комісії з питань ядерної політики та екологічної безпеки при Президентові України (1995–2000), заступник голови Ради з питань науки і науково-технічної політики при Президентові України (1996–2004), член Експертної ради НАТО з питань цивільних наукових і технологічних досліджень, пов’язаних із безпекою (1999–2001), член Міжнародної наглядової групи при Європейському банку реконструкції та розвитку з проблеми Чорнобильського об’єкта «Укриття» (Лондон), член Наукової ради Організації із заборони хімічної зброї (Гаага) (2004–2011), президент Українського хімічного товариства (1992–2003), член Науково-технічної ради Державної комісії з питань оборонно-промислового комплексу України (2001–2002), голова Державного фонду фундаментальних досліджень — далеко не повний перелік громадських обов’язків вченого. В. П. Кухар — член Всесвітньої федерації вчених і науковий керівник Українського відділення «Все­світньої лабораторії». Лауреат премії НАН України ім. А. І. Кіпріанова, «Global 500» ЮНЕП (1993), премії Всесвітньої федерації вчених «Terni San Valentino. Un Anno d’Amore» (2000).