СТВОРЮЄМО ЦІННІСТЬ

Кияк
Юліан Григорович

Завідувач кафедри сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького

Доктор медичних наук, заслужений професор, дійсний член Академії наук вищої освіти України, дійсний член Наукового товариства імені Т. Шевченка.
Відомий лікар-терапевт та засновник наукової школи з клітинної кардіології Юліан Григорович Кияк народився 25 січня 1946 р. у Львові у сім’ї члена-­кореспондента АН України, заслуженого діяча науки і техніки, видатного селекціонера Григорія Степановича Кияка. Самі ж відомості про славний родовід Кияків, де нині є 10 докторів наук, сягають ХV ст. Юліан Григорович закінчив медичний факультет Львівського медичного інституту (нині — ЛНМУ імені Данила Галицького). З 1971 по 1980 рр. працював терапевтом, кардіологом міського інфарктного відділення. Водночас навчався в аспірантурі. Потім завідував кардіологічним відділенням 8-ої клінічної лікарні м. Львова. У 1981–1982 рр. — асистент кафедри факультетської терапії педіатричного і санаторно-гігієнічного факультетів ЛНМУ. У 1982 р. — асистент, з 1989 р. — доцент, з 2001 р. — професор,

з 2005 р. — завідувач кафедри сімейної медицини ФПДО ЛНМУ імені Данила Галицького, яка є почесним членом Європейської асоціації з аритмій (2011). Виконав фундаментальні дослідження з клітинної кардіології, фінансовані з держбюджету України: «Гібернація міокарда при артеріальній гіпертензії і гострому інфаркті як предиктор дисфункції лівого шлуночка, апоптозу кардіоміоцитів та розвитку серцевої недостатності» (2009–2011) і «Вплив гострого інфаркту міокарда, артеріальної гіпертензії і цукрового діабету 2 типу на ультраструктурне ремоделювання і розвиток серцевої недостатності» (2011–2013). Юліан Кияк розробив «макрофагальну» гіпотезу патогенезу атеросклерозу, вперше виявив механізми утворення кристалів холестерину всередині вторинних лізосом макрофагів в атеросклеротичних бляшках (1995), розкрив роль лімфатичних капілярів міокарда у елімінації клітинного детриту із зони некрозу (1996), запропонував «тромбогенну» концепцію варіантної стенокардії (2001), вперше описав ранні ознаки та механізми некрозу кардіоміоцитів при інфаркті (1993), з’ясував вплив гібернації міокарда на виникнення серцевої недостатності (2002), встановив поширеність гібернованих кардіоміоцитів при вторинних кардіоміопатіях (2010). У доробку — понад 350 наукових праць і 40 доповідей на міжнародних конгресах. Співавтор монографії «Кореляції між клінічною і клітинною кардіологією» і 6 навчальних посібників, а також патентів України на 3 винаходи і 9 корисних моделей. Має авторське право на твір «Гепатизація кардіоміо­цитів при ІХС». Під керівництвом Ю. Г. Кияка захищена 1 докторська і 9 кандидатських дисертацій. Голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських і докторських ди­сертацій з кардіології та внутрішніх хвороб у ЛНМУ імені Данила Галицького; член Європейських асоціацій кардіологів і патологів. Нагороджений почесними грамотами МОЗ Украї­ни та багатьма іншими відзнаками. Дружина Марія Василівна — викладач музики. Донька Ольга і син Григорій — медики, працюють у ЛНМУ імені Данила Галицького, син Антін — фахівець з ком­п’ютерних технологій.