Цвих
|
Обирався до складу Конгресу Федерацiї профспiлок України, вiце-президент Євразiйської асоцiацiї профспiлкових органiзацiй унiверситетiв. Голова Науково-методичної комiсiї МОН України з політології. Автор понад 120 наукових та навчально-методичних праць, серед них такі вагомі праці, як: «Основи полiтологiї» (1995 р.); «Полiтологiя: iсторiя та методологія» (2000 р.); «Людина i свiт» (2001р., 2003 р., 2007р.); «Полiтологiчнi обрії» (2001 р.); «Групи iнтересiв/тиску: визначення, класифiкацiя, межi функцiонування та розрізнення» (2002 р.); «Профспiлки у громадянському суспiльствi: теорiя, методологiя, практика» (2002 р.); «Власть в жизни и наука о власти» (2004 р.); «Полiтологiя: навчально-методичний комплекс» (2005 р.); «Політологія» (2007 р.). У співавторстві побачили світ підручник «Політологія» (2010 р.) за загальною редакцією В.Ф. Цвиха, О.В. Батрименка та навчально-методичний комплекс «Політологія» (Програма, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи та модульно-рейтингова система оцінювання знань студентів) (2010 р.). В.Ф. Цвих нагороджений знаком «Вiдмiнник освiти України» (2003 р.), орденом «Знак Пошани», медаллю «В пам’ять 1500-річчя Києва», має Подяку Київського мiського голови та вищi профспiлковi нагороди. У 2004 роцi йому присвоєно почесне звання «Заслужений працiвник освiти України», 2005 року за внесок у розвиток вищої освiти нагороджений Мiнiстерством освiти i науки України знаком «Петро Могила», 2007 року — «Знак академії педагогічних наук України», «Ушинський К.Д.». 14 травня 2008 року відзначений орденом «За заслуги» III ступеня, а 25 червня 2010 року — орденом «За заслуги» II ступеня. Дружина — Цвих Надія Іванівна є лікарем міської студентської поліклініки. Син Андрій працює фінансовим директором, разом з дружиною Оленою виховують чарівних донечок — Даринку і Настусю, які є відрадою для всієї родини. Життєвими орієнтирами Володимира Федоровича є слова Конфуція: «Не роби людям того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі і сім’ї не буде ворожнечі» та І. Канта: «Роби так, щоб ти завжди ставився до людей — і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого також — як до мети. І ніколи не стався до них тільки як до засобу». |