Шпак
Олександр Григорович
Президент МГО «Ліга нафтопромисловців України»,
віце-президент Концерну «Укрросметал», виконавчий директор президії МГО «Вінницьке земляцтво у місті Києві», професор Інституту
Українсько-Польської співпраці,
дійсний член Української нафтогазової академії, кандидат економічних наук
За заслуги у державному будівництві, вагомий внесок у розвиток і зміцнення демократичної, соціальної і правової України присвоєно почесне звання «Заслужений працівник промисловості України» (2007).
Народився 3 січня 1952 р. у с-щі Рокитне Київської області. З відзнакою закінчив Білоцерківське технічне училище № 4, працював слюсарем з ремонту автомобілів у Київському автопідприємстві. Власним прикладом довів, що освіти ніколи не буває забагато, адже не знаєш, які знання знадобляться в майбутньому: має дипломи інженера-економіста, викладача-політолога та юриста.
Після закінчення у 1975 р. Київського автомобільно-дорожнього інституту обіймав посади інженера, начальника відділу експлуатації, 1978 р. — директора автотранспортного підприємства м. Жмеринка. У подальшому працював у Жмеринському міськкомі та Вінницькому обкомі Компартії України. Був обраний головою Жмеринської міської ради (1989).
|
У 1991–1993 рр. — заступник начальника Управління магістральних автомобільних доріг № 13 м. Вінниці, а згодом заступник начальника Вінницького обласного Управління по забезпеченню нафтопродуктами. У вересні 1993 р. переведений на роботу в Українське об’єднання по забезпеченню нафтою і нафтопродуктами «Укрнафтопродукт». Очолював спостережну раду НАК «Надра України», був радником віце-прем’єр-міністра України з питань агропромислового комплексу.
У 1998–2002 рр. — народний депутат України третього скликання; член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Автор наукових статей з питань функціонування паливно-енергетичного комплексу, економіки держави, монографії «Нафта та нафтопродукти».
Олександр Григорович постійно опікується питаннями здобуття освіти дітьми та надає благодійну допомогу в лікуванні й оздоровленні людей. Так, за його сприяння та фінансування талановиті діти із малозабезпечених сімей навчалися в Київській академії зовнішньої торгівлі. Кращим студентам технікумів та училищ Жмеринського району щорічно виплачувались іменні стипендії, виділялись грошові кошти для придбання новорічних подарунків. Організовував щорічні поїздки у м. Київ до Дня Святого Миколая та екскурсії історичними місцями міста для дітей-сиріт, малозабезпечених дітей.
Особисто сприяв будівництву храму святого Олександра Невського у м. Жмеринка, реконструкції та ремонті костьолу Св. Анни, спорудженні пам’ятника М. С. Грушевському у м. Бар та Православної церкви Успіння Божої Матері.
Працюючи у МГО «Вінницьке земляцтво у місті Києві» бере безпосередню участь у підготовці і проведенні мистецько-культурних акцій Вінниччини. Постійно видаються книги земляків, зокрема «Василь Стус: життя як творчість» Д. Стуса, «В нас дорога довга» А. Подолинного, антологія «Сто поетів Вінниччини за 100 років» з подальшим безкоштовним розповсюдженням у колах та бібліотеках Вінниччини.
Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів. Удостоєний грамоти «Благословення Папи Римського Іоанна Павла II», відзнак та нагород міжнародних та громадських організацій, релігійних конфесій. За заслуги перед Українською православною церквою нагороджений орденом святого князя Володимира ІІ ступеня. Обраний Почесним громадянином м. Жмеринка.
Одружений, має сина. Серед захоплень — релігієзнавство, вітчизняне та зарубіжне мистецтвознавство.
|