|
Антошина
Зінаїда Володимирівна
Голова Шевченківського районного суду м. Києва (1984–2002), Голова адвокатського об’єднання «Український правозахисний центр»
За вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України» (2000).
Захищаючи честь та гідність громадян, високопрофесійний фахівець Зінаїда Володимирівна Антошина працює на благо народу України. Приймаючи виваженні рішення, керується головними принципами — різнобічне вивчення обставин справи, чесність, справедливість, принциповість, неупередженість.
Народилася 13 вересня 1939 р. у с. Кучківка Лисянського району Черкаської області. У селі була лише чотирирічна школа, де в одному приміщенні одночасно навчалися всі класи, тож учні успішно засвоювали кілька програм. Щоб здобути семирічну освіту, доводилося щодня ходити пішки в школу за п’ять кілометрів в с. Яблунівка. У 1954 р. Зінаїда Антошина вступила до геологорозвідувального технікуму, який не закінчила. Трудову діяльність розпочала в 1960 р., працювала секретарем-друкаркою відділу кадрів Міністерства юстиції УPCP. З 1962 по 1965 рр. — судовим виконавцем Шевченківського районного народного суду м. Києва. Оскільки чоловік був військовим, місце його служби постійно змінювалося.
|
Подружжя мешкало в різних країнах, і всюди Зінаїда Володимирівна знаходила цікаву та корисну роботу. З 1965 по 1969 рр. працювала вчителем історії та суспільствознавства у м. Артик (Вірменія). Водночас закінчила юридичний факультет Єреванського університету, навчатися на якому почала ще в Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. А з 1969 по 1975 рр. — інструктор військової частини та інструктор Дрезденського будинку офіцерів по зв’язках з родинами радянських і німецьких військовослужбовців (Німеччина).
Повернувшись на батьківщину, Зінаїда Антошина мала твердий намір продовжити працювати в суді, у 1975 р. обрана суддею Шевченківського району м. Києва. Упродовж 1984–2002 рр. обіймала посаду голови Шевченківського районного суду м. Києва, має перший кваліфікаційний клас. З грудня 2004 р. — у відставці.
Вимогливість і доброзичливість — риси характеру, завдяки яким Зінаїда Антошина здобула авторитет і повагу в колективі. Принаймні половина суддів Шевченківського суду до 2001 р. набули досвіду в його стінах.
Ніхто не хотів залишати роботу, це був єдиний суд, в якому штат не змінювався. І в цьому заслуга головного судді Зінаїди Антошиної, яка підготувала гідну зміну, досвід та знання передала молодим колегам. Нині деякі з них працюють в апеляційних судах м. Києва та Київської області, у Вищому господарському та Спеціалізованому судах України, Державній судовій адміністрації України.
Відзначена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.
З 2005 р. є засновником і головою адвокатського об’єднання «Український правозахисний центр» у м. Київ.
Пишається великою родиною. Вважає, що успіхів у житті та роботі досягла завдячуючи чоловіку. Син, як і батько — військовий, має звання полковника. Донька Анна — суддя Апеляційного суду. Про себе Зінаїда Антошина з гордістю каже: «Я — тричі бабуся радянського часу та двічі прабабуся Незалежної України». Усі онуки обрали професію юриста.
|
