|
Тістол
Олег Михайлович
Український художник
Представник необароко, один з лідерів «української нової хвилі», Олег Михайлович Тістол — автор численних мистецьких проектів. Творчість художника багатогранна — живопис, масштабні інсталяційні проекти, фотографії, скульптура. У мистецтві майстра, яке виникло на межі радянської та пострадянської доби, синтезовано минуле, сьогодення і життєрадісний погляд у майбутнє.
Народився 25 серпня 1960 р. у с. Врадіївка Миколаївської області. Навчався у дитячій художній школі Миколаєва, потім у Києві, на відділенні живопису Республіканської художньої середньої школи ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж 1978–79 рр. — художник-шрифтовик Миколаївського художнього фонду. У 1984 р. закінчив Львівський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва. Працював у московському сквоті «Фурманний провулок», згодом презентував свої роботи у Глазго, Рейк’явіку, Гельсінки.
Ранні роботи — картини «Возз’єднання» (1988), «Прощання слов’янки» (1989), «Вправа з булавами» (1989), «Зиновій-Богдан Хмельницький» (1989) — репрезентували характерні риси «української нової хвилі»: експресивність, розкутість, підкреслену надмірність у поєднанні з поставангардною інтерпретацією історичних сюжетів, образів, мотивів національної культури.
У 1987 р. Олег Тістол і Костянтин Рєунов проголосили програму — «Межа зусиль національного постеклектизму», окресливши національний простір як тему для відтворення, оновлення і переусвідомлення художньої мови.
Створив масштабний «Проект українських грошей», який з малюнків і офортів перетворився на монументальні панно та інсталяції. Банкноти представив як категорію культурно-символічну, котра не тільки фіксує історію державності, але й
|
віддзеркалює головні риси сучасності. Легендарну Роксолану, гетьманів, вершників-козаків, геральдичні фігури подано крізь радянську естетику трафаретів та кліше.
З середини 90-х рр. разом з Миколою Маценком розробив ідею «Нацпрому» — дослідження національних стереотипів, зафіксованих у предметному середовищі. У циклі картин «Національна географія» екзотику розглянуто як актуальну стратегію «продажу локальних брендів на глобальному ринку». Події Помаранчевої революції 2004 р. стали для Олега Михайловича імпульсом до створення власної версії «постмедійної картини» — проекту «TV + Реалізм». Роботи циклу «Гори», що складають серії «Пейзаж», «Сінай», «Кавказ», «Казбек» та «Арарат» (2002–2008) побудовано за єдиним принципом: на полотнах, перекритих смугами локального кольору, реалістично виписано гірські вершини, а зверху нанесено трафаретні орнаменти, що сповнені символів та шифрів. Над проектом «Південний берег Криму» працює з 2006 р. Головний сюжет — пальми на кримському узбережжі. Використано техніку фотографії, живопису й рисунку.
Відзначений нагородою в номінації «Митець року» на Міжнародному арт-фестивалі (Київ, 1996). Учасник Бієнале у Сан-Паулу (1994), Московського міжнародного фотобієнале «Інтерфото» (1996), Веніціанського бієнале (2001).
Твори зберігаються у PinchukArtCentre (Київ), Музеї Стеделейк (Амстердам), колекції Нортона Доджа (США), музеї історії Москви, Міністерстві культури Туреччини (Анкара), Фонді Christoph Merian Stiftung (Швейцарія).
У роботі керується принципом: «Кожен проект, кожну виставку робити для того, щоб залишити культурний слід для подальшого розвитку України».
|
