|
Ляшенко
Геннадiй Іванович
Український композитор
За вагомий особистий внесок у примноження національних духовних надбань, високий професіоналізм присвоєно почесне звання «Народний артист України» (1996). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за кантати «Містерія тиші» та «Вітражі й пейзажі» для хору а сареllа на вірші Тараса Шевченка і Богдана-Ігоря Антонича (2008).
Видатний український композитор сучасності, відомий музикознавець, педагог, громадський діяч, Геннадій Ляшенко зробив вагомий внесок до скарбниці української та світової музики. Гідний продовжувач традицій Б. Лятошинського, музикант-філософ, шлях якого осяяний натхненням, сповнений інтенсивного спілкування з людьми і постійного прагнення до самозаглиблення.
Народився 1 червня 1938 р. у м. Приморськ (колишній Ногайськ) Запорізької області. Музичну освіту почав здобувати у школі м. Дрогобича Львівської області, де зробив перші спроби в композиції. Наступний етап фахового становлення пов’язаний з навчанням на історико-теоретичному відділі Львівського музичного училища (1955–1958). Опанування знаннями в галузі музично-теоретичних дисциплін супроводжувались роботою над власними композиціями, чому сприяло спілкування з викладачем Є.Ф. Козаком.
|
Після дострокового закінчення музичного училища дипломною роботою «Мелодика балету С. Прокоф’єва «Ромео і Джульєтта» продовжив навчання у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка в класі композиції професора А.М. Солтиса. Дипломна робота — симфонія-реквієм на вірші Р. Рождественського. В навчальному закладі закладені основні принципи подальшої творчої діяльності композитора. Спілкувався з широким колом молодих виконавців, серед яких була талановита альтистка Жанна Деонисівна Скринник — майбутня дружина.
Після нетривалого періоду викладацької роботи у Львівській консерваторії з 1968 по 1971 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі теорії музики Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського (нині — Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського). Захистив кандидатську дисертацію «Роль фуги в драматургії неполіфонічних форм». Старший викладач Львівської (1966–1968), Київської (з 1971 р.) консерваторій, доцент (1978), професор (з 1988 р.) кафедри композиції та інструментування.
Любов до України виявляється в різних вимірах творчості Геннадія Івановича: опуси «Карпатські новели», «Український триптих», «Дніпрові райдуги», музика до творів Т. Шевченка, В. Стефаника, Б.-І. Антонича, П. Тичини. Одним з перших на початку 1990-х рр. присвятив кілька творів пам’яті жертв голодомору. У доробку сім симфоній, концерти для різних інструментів та оркестрових складів, витончені камерні вокальні твори, вокально-симфонічна, хорова музика. Написав музику до кінофільму «Таємниці святого Юра» (1982), балет «Лорка» (лібрето В. Курінського, 1987). Відточена майстерність композитора — в усьому багатстві технік, що утворюють композиторський арсенал кінця ХХ — початку ХХІ ст. Жодна з його симфоній інтонаційно і структурно не повторює рішень, знайдених раніше.
Багато сил та любові віддав педагогічній роботі. Серед учнів: В. Гронський, М. Ковалінас, І. Тараненко, В. Тормахова (Україна), С. Бондаренко (Росія), Д. Бобич, Б. Якопович (Хорватія), Я. Веляновіч, З. Божанич, С. Нейшич (Сербія), С. Лейлор (Австралія), Б.-Л. Гомес (Еквадор). Викладав також у Київській дитячій академії мистецтв.
Здобув визнання у нагородах та званнях: кандидат мистецтвознавства (1972), Почесна грамота Президії Верховної Ради БРСР (1976), заслужений діяч мистецтв України (1987), лауреат премій ім. М. В. Лисенка (1999), ім. Б. М. Лятошинського (2003). За вагомий особистий внесок у вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 рр. в Україні, нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2008).
Творчими стежинами батьків пішла дочка Марина Денисенко — композитор, поет і музикознавець. Онуки Олег і Ярина теж музиканти.
|
