Братчун Валерій Іванович Завідувач кафедри «автомобільні дороги та аеродроми» Донбаської національної академії будівництва і архітектури Доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, академік Української технологічної академії, Екологічної академії України, Академії будівництва України. Валерій Іванович Братчун – відомий вчений у галузі будівельних технологій. Напрямки його досліджень – фізико-хімічна механіка синтезу технологічних і довговічних дорожніх бетонів для будівництва конструктивних шарів нежорстких дорожніх одягів на основі модифікування органічних в’яжучих та комплексного модифікування мікроструктури бетонів; розробка ефективних технологій переробки техногенної сировини у компоненти композиційних матеріалів. Народився 13 серпня 1947 р. у м. Усурійськ Приморського краю (Росія). У 1974 р. закінчив Макіївський інженерно-будівельний інститут. Пройшов шлях від асистента кафедри будівельних матеріалів і виробництва будівельних конструкцій Макіївського інженерно-будівельного інституту (МІБІ) до старшого викладача, доцента та професора. |
У 1974–1975 рр. – заступник декана архітектурно-технологічного факультету, у 1975–76 рр. – технологічного факультету. З 1998 р. – проректор з навчальної роботи, а у 2002–2011 рр. – перший проректор ДонНАБА. З 1981 по 1998 рр. Валерій Іванович очолював Раду винахідників і раціоналізаторів Донбаської національної академії будівництва і архітектури (ДонНАБА). Автор 30 патентів і авторських свідоцтв. Наукові розробки впроваджені в дорожньо-будівельних організаціях Донецької, Запорізької, Харківської та Івано-Франківської областей. З 1978 до 2010 рр. вироблено понад 500 тис. тонн модифікованих відходами промисловості асфальто- і дьогтебетонних сумішей, які укладені в конструктивні шари автомобільних доріг: Харків–Ростов, Слов’янськ–Краматорськ, Донецьк–Дніпропетровськ, Новоазовськ–Одеса–Рені та ін. Економічний ефект від впровадження розробок, захищених патентами, складає 5 млн грн. В.І. Братчун є розробником у складі творчого колективу державних стандартів ДСТУ Б В.2.7-135:2007 «Бітуми дорожні, модифіковані полімерами. Технічні умови» та ДСТУ Б В.2.7-119 «Суміші асфальтобетонні і асфальтобетон дорожній та аеродромний. Технічні умови». У 2006–2008 рр. – керівник Українсько-китайського науково-технічного проекту «Дьогтеполімербетони і асфальтополімербетони з комплексно-модифікованою мікроструктурою для будівництва покриттів нежорстких дорожніх одягів автомобільних доріг підвищеної довговічності». Автор 450 наукових і 30 методичних робіт, з них 4 державних і 10 регіональних нормативних документів, 30 авторських свідоцтв і патентів, 6 монографій, 8 навчальних посібників. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» і почесними грамотами МОН України, Донецької обласної ради; медалями «За досягнуті успіхи у розвитку народного господарства ВДНГ СРСР». Удостоєний звання «Винахідник СРСР». По обміну науковим досвідом представляв Україну в Китаї (2008), Німеччині (2009) та Австрії (2009). Життєве кредо – слова В. Висоцького: «…Среди непройденных путей Один пусть мой, Среди невзятых рубежей Один – за мной!..». |