Ректор ЛьвІвського нацІонального аграрного унІверситету

Заслужений діяч науки і техніки України, академік Української академії аграрних наук,
дійсний член Академії вищої школи України, член Нью-Йоркської академії наук,
доктор біологічних наук, професор

Народився 10 лютого 1948 року на Тернопільщині. У 1972 році закінчив Львівський зооветеринарний інститут (нині Національний університет ветери-нарної медицини і біотехнологій ім. С. Гжицького), у 1973 році став аспірантом і через три роки захистив кандидатську дисертацію. 1978 року продовжив свої наукові пошуки як молодший, а з 1980 року - старший науковий співробітник лабораторії вікової фізіології і біохімії Українського НДІ фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. 1988 р. Володимир Снітинський був призначений завідувачем лабораторії нейрогуморальної регуляції цього інституту (1988- 1993 рр.), 1989 р. захистив докторську дисертацію. Упродовж 1993-1998 рр. працював директором Інституту фізіології і біохімії с.-г. тварин УААН та Інституту землеробства і біології тварин УААН.
У 1998 році Володимир Снітинський очолив Львівський державний аграрний університет. За його ініціативою в університеті розпочалася велика робота щодо реконструкції та оновлення одного із найдавніших в Україні вищих навчальних закладів аграрної освіти. Зокрема, відкрито нові кафедри, спеціальності та спеціалізації, створено низку науково-дослідних інститутів, новаційний та навчально-науково-дослідний центр. Налагоджено тісні контакти з науковими товариствами та навчальними закладами Великої Британії, Німеччини, Польщі, Чехії, Словаччини, США та багатьох інших країн. За ініціативою Володимира Васильовича у навчальному закладі відкрито музеї Степана Бандери, Євгена Храпливого та історії університету, встановлено пам'ятник Степанові Бандері поруч із Академічним корпусом ЛНАУ, де Провідник українських національно-визвольних змагань ХХ ст. здобував вищу освіту. На якісно новий рівень піднесено навчально-виховну роботу, студентське самоврядування, художню самодіяльність і спорт. Університет пишається своїми сімома народними колективами художньої самодіяльності, а студенти-спортсмени ЛНАУ - постійні призери не тільки всеукраїнських, а й міжнародних змагань.
Нині на шести факультетах університету за 13 напрямами навчається понад 11 тисяч студентів. Окрім того, у структурі ВНЗ - 8 коледжів, де навчається понад 8 тис. студентів. Завдяки великим старанням та наполегливості ректора Володимира Снітинського університет набув високого статусу національного. Навчальний заклад став активним учасником Болонського процесу, запровадивши кредитно-модульну систему навчання. У вересні 2008 року в Болоньї ректор підписав документ про вступ ЛНАУ до Великої Хартії Університетів.
Володимирові Васильовичу вдається гармонійно поєднувати риси керівника, організатора, педагога, господаря та науковця. Наукова школа академіка В.В. Снітинсь-кого - це чотири доктори та понад 30 кандидатів наук. Він автор понад 600 друкованих праць (серед них 6 монографій), член Спеціалізованої ради із захисту докторських дисертацій за спеціальністю "Біохімія", член Експертної комісії в Комітеті з державних премій України в галузі науки і технологій, заступник голови Державного західного наукового центру НАНУ і Міністерства освіти і науки України, голова відділення біологічних, медичних і аграрних наук та секції сільськогосподарських наук, член центральних рад Українського біохімічного та фізіологічного товариств.
Його плідна праця на ниві аграрної науки та освіти й виховання молоді оцінена державою та церквою, про це свідчать поважні відзнаки та нагороди, серед яких орден "За заслуги" ІІІ (2001) та ІІ (2006) ступенів, Почесна грамота Верховної Ради України (2007), ордени Св. Архістратига Михаїла, Св. Андрія Первозваного, Св. Володимира Великого, Св. Юрія Переможця, Св. Кирила і Мефодія та Висока відзнака Папи Римського Бенедикта ХVI (2008).
Життєве кредо Володимира Васильовича - "З лю-бов'ю до людей, з вірою в Україну".
Його діяльність сповнена вболівань за рідний народ та державу, спрямована на розвиток української освіти та науки, на плекання у молоді найвищих моральних чеснот та національно-патріотичних переконань, на розбудову тих інституцій, які він очолює, на утвердження високого покликання народу-хлібороба - бути правдивим і мудрим господарем на своїй землі.