Видатний клінічний патолог Дмитро Деонисович Зербіно народився 10 березня 1926 р. у м. Луганськ. У 1950 р. закінчив Чернівецький медичний інститут, де потім працював старшим лаборантом, асистентом кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії, доцентом, професором кафедри патологічної анатомії. У 1966–2000 рр. очолював кафедру патологічної анатомії Львівського медичного інституту (нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького), у 1996 р. на базі університету заснував і у 1996–2013 рр. очолював перший в Україні Інститут клінічної патології. У дослідженнях Д.Д. Зербіно, що присвячені проблемам клінічної патології, домінують чотири основні напрями. Так, Дмитро Деонисович є творцем нового розділу — ?патоморфології лімфатичної системи, визначив її роль в ряді загальнопатологічних явищ (набряки, дистрофії, склероз). Вперше обгрунтував теорію її недостатності на підставі патоморфологічних змін, детально вивчив патологічну анатомію слоновості (хронічної лімфедеми). Подав принципово нові уявлення щодо шляхів і механізмів лімфогенного і гематогенного метастазування раку, а також про наслідки блокади лімфатичних шляхів пухлинними клітинами. Дослідив старечі зміни та варикоз судин, лімфо-венозні шунти, феномен резорбції лімфокапілярами пошкоджених ультраструктурних елементів кісток. Вперше детально описав процеси регенерації лімфатичних капілярів і карцинозу лімфатичних судин у монографії «Общая патология лимфатической системы» (1974), а також написав відповідні розділи для підручників вищої школи. Д.Д. Зербіно також вивчає патологію гемомікроциркуляції. Розробив спеціальну методику діагностики синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання (ДВС) крові, що описано в монографії «Патологическая анатомия синдрома диссеминированного внутрисосудистого свертывания крови» (1983, у співавторстві з Л.Л. Лукасевич). Висунув концепцію про етіологічну роль ксенобіотиків (чужерідних хімічних речовин) в ураженні судин. Розкрив роль професії в розвитку системного артеріїту, облітеруючого ендартеріїту, неспецифічного аортоартеріїту. Підсумком досліджень стали монографія «Васкулиты и ангиопатии» (1977), а також збірка матеріалів Всесоюзного симпозіуму «Васкулиты, ангиопатии, ангиодисплазии» (1983). Д.Д. Зербіно та його учні вперше встановили етіологію низки васкулітів, у генезі яких мають значення, а часом відіграють вирішальну роль ксенобіотики, особливо важкі метали. Автор близько 500 наукових і навчально-методичних праць, серед них 8 монографій, атлас, 6 авторських свідоцтв на винаходи. Займаючись вивченням проблем серцево-судинної патології, Дмитро Деонисович об’єднав навколо себе плеяду клініцистів, які натепер офіційно іменуються школою Д.Д. Зербіно. Під його керівництвом і консультаціями виконано 76 кандидатських і докторських дисертацій. Автор монографій «Научная школа гак феномен» (1994) та «Наукова школа: лідер і учні» (2001).
Dmytro D. Zerbino
Corresponding Member of the National Academy of Sciences of Ukraine, Academician of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine, MD, Prof.

Director of the Museum of Human Diseases. Fields of research: pathology of lymphatic system and ultrastructure of lymph and hemomicro circulatory channels; vasculitis and angiopathy; aortic pathology; ecological human pathology.