Олександр Васильович народився 5 квітня 1960 року в селі Перемишель на Хмельниччині. У 1986 році закінчив Київський державний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія», у 1995 році — Одеський університет імені І.І. Мечникова за спеціальністю «Правознавство». Стажувався в університеті штату Міннесота (США) за напрямом державного управління. Трудову діяльність розпочав на посаді асистента кафедри в Рівненському державному педагогічному інституті. У 1991 році захистив кандидатську дисертацію, працював у Бюро академічних, культурних та інформаційних зв’язків Українського фонду культури Міністер-ства культури України. З 1992 по 2004 рік пройшов шлях від начальника відділу до начальника управління суспільних та гуманітарних наук Вищої атестаційної комісії України при Кабінеті Міністрів України. Стояв біля витоків формування національної системи атестації наукових і науково-педагогічних кадрів у сфері суспільних та гуманітарних наук вищої кваліфікації. Після захисту докторської дисертації одержав учене звання професора. З 2004 року — керівник відділу міжнародних наукових зв’язків Національної академії правових наук України (НАПрНУ), керівник міжнародного українсько-шведсько-польського проекту від України, член Міжнародної асоціації конституційного права, президент Всеукраїнської асоціації конституційного права. З 1992 року він працює доцентом, професором кафедри порівняльного правознавства Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, з 1997 року долучається до відродження Острозької академії — першого в Східній Європі університету, бере участь у створенні правничого факультету, очолює кафедру історії та теорії держави і права, а згодом — кафедру конституційного права. З 2006 року завідує також відділом теорії права Інституту приватного права та підприємництва НАПрН України, втілює в життя наукові проекти Центру нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України та Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Учений зробив вагомий внесок у розробку таких галузей правової науки, як теорія держави і права, державне управління, конституційне право. Результати його наукових досліджень зафіксовано в більш як 300 працях (з них 46 монографій). Найважливішими серед них є: «Теоретико-методологічні засади формування та розвитку громадянського суспільства і правової держави в Україні», «Конституція України та її функції: проблеми теорії та практики її реалізації», «Соціальна правова держава в Україні: проблеми теорії і практики», «Демократія: Україна і світовий вимір (Концепції, моделі та суспільна практика)», «Курс сучасного конституційного права України: академічне видання», «Конституційне право України» та ін. О.В. Скрипнюк брав участь у підготовці ряду академічних видань, зокрема, це «Острозька академія ХVІ–ХVІІ ст. Енциклопедія», «Великий енциклопедичний юридичний словник», «Принцип верховенства права: проблеми теорії та практики: В 2-х кн.», «Правова система України: Історія, стан та перспективи: В 5-ти т.», «Юридична енциклопедія: В 6-ти т.», «Енциклопедія історії України: В 7-ми т.» та ін. Підготував 7 докторів і 18 кандидатів наук. Олександр Васильович обирався головою профспілкового комітету Вищої атестаційної комісії України. Нині він голова Координацій-ного бюро з проблем конституційного права, заступник голови редакційної ради журналу «Юридична Україна», член редколегії ряду часописів, член докторських спеціалізованих учених рад Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України та Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України. О.В. Скрипнюк — заслужений юрист України, лауреат премії імені М.П. Василенка НАН України, має ордени св. князя Острозького, св. князя Володимира та свв. Кирила і Мефодія. Дружина Скрипнюк Валентина Миколаївна — кандидат юридичних наук. Син Олександр — студент Інституту міжнародних відносин відділення «Міжнародне право» КНУ імені Тараса Шевченка.