Народився 31 травня 1953 року у м. Москві. Після закінчення у Харкові 1970 року фізико-математичної школи №27 був прийнятий у Харківський інститут радіоелектроніки (зараз Харківський національний університет радіоелектроніки ім. академіка Янгеля) на факультет «Системи управління» за спеціальністю «Автоматизовані системи управління». За видатні успіхи у навчанні був заохочений Ленінською стипендією, а після закінчення інституту з відзнакою був рекомендований до аспірантури. В Українській академії залізничного транспорту пройшов шлях від аспіранта, наукового співробітника до викладача, декана, проректора. Від заснування у грудні 2001 року державного підприємства «Державний науково-дослідний центр залізничного транспорту України» (ДНДЦ УЗ) став його директором. Ця перша і єдина наукова установа у складі Державної адміністрації залізничного транспорту України забезпечує науковий супровід функціонування та розвитку залізничного транспорту: розробляє концепції та програми розвитку залізничної галузі та її складових, комплексні проблеми експлуатації рухомого складу та інфраструктури, сучасні технології та форми вантажних та пасажирських перевезень, випробування залізничної техніки, надійності людського фактора, управління безпекою руху та ін. Коло наукових інтересів професора Валерія Самсонкіна — теорія самоорганізуючих систем, вплив людського фактора на функціонування транспортних систем, інформаційне забезпечення управлінням безпекою руху на залізничному транспорті. Широке визнання отримали його роботи в галузі ергономіки транспортних систем. У співавторстві з доктором біологічних наук В.А. Друзем розробив теоретичний підхід управління складними системами та різними її функціями, який отримав назву «Метод статистичної закономірності». З 1988 року Валерій Миколайович працює над проблемою забезпечення надійної діяльності людини-оператора на залізничному транспорті. Керував розробкою трьох поколінь автоматизованої системи психофізіологічного професійного добору локомотивних бригад та робітників операторської групи професій залізничного транспорту та критеріальним забезпеченням професійного добору. Був ініціатором впровадження психологічного забезпечення роботи локомотивних бригад. Під його керівництвом розроблено один з перших в Україні комп’ютерних тренажерів для машиністів метрополітену з моделюванням реального візуаль-ного сприйняття зовнішнього середовища. В цілому його перу належать 160 публікацій, серед яких 3 монографії, 8 навчальних посібників, 3 патенти. Професор Валерій Самсонкін — голова Спеціалізованої вченої ради ДНДЦУЗ, член декіль-кох спеціалізованих вчених рад зі спеціальності «Ергономіка» та «Транспортні системи», багато років — член Експертної ради ВАК України. Також він головний редактор журналу «Залізничний транспорт України», член редакційної колегії трьох наукових журналів, очолював програмний комітет міжнародних наукових конференцій з проблем ергономіки та людського фактора на транспорті. Член науково-технічної ради Укрзалізниці та Міністерства транспорту та зв’язку України. У 2009 році Валерій Миколайович Самсонкін нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України за вагомий внесок у забезпечення розвитку залізничного транспорту, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.