Внесок Олени Анатоліївни в розвиток сучасної науки важко переоцінити. Вона присвятила себе вивченню та дослідженню імунології, радіобіології, вірусології, біотехнології — галузям науки, які допомагають рятувати людські життя. Крім того, розроблені нею функціональні продукти й харчові добавки допомагають відновити імунітет після радіаційних уражень. Народилася 16 травня 1955 р. в м. Київ. Закінчила з відзнакою Київський медичний інститут імені О. О. Богомольця (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) за спеціальністю «Педіатрія». Після закінчення інституту продовжила навчання в аспірантурі в лабораторії загальної вірусології Київського науково-дослідного інституту інфекційних хвороб Міністерства охорони здоров’я України (нині — ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського Академії медичних наук України»). Працювала молодшим науковим співробітником лабораторії загальної вірусології та лабораторії електронної мікроскопії цього ж інституту. У 1984 р. під керівництвом члена-кореспондента НАН і НАМН України, доктора медичних наук, професора А. Ф. Фролова захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «Вірусологія» на тему: «Циркуляція в організмі маркерів вірусу гепатиту В, прогнозування перебігу та кінця гепатиту». Через декілька років за конкурсом обрана науковим співробітником відділу радіобіології Інституту проблем онкології імені Р. Є. Кавецького Національної академії наук України (нині — Інститут експериментальної онкології, патології та радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України).



У 1990 р., одружившись, переїхала до м. Донецька, де продовжила наукову діяльність за напрямами імунології та радіобіології. Працювала старшим науковим співробітником — керівником групи імунології відділу профпатології Донецького регіонального центру профпатології та профілактики травматизму, старшим науковим співробітником групи імунологічних досліджень Центральної науково-дослідної лабораторії Донецького державного медичного університету імені М. Горького. У 1997 р. за результатами своїх досліджень під керівництвом доктора медичних наук, професора В. А. Барабоя захистила докторську дисертацію в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова на тему «Гемато-імунологічний стан ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що проживають в екокризовому регіоні Донбасу, та обґрунтування корекції його порушень». У 1999 р. перезахистила дисер­тацію в Київському університеті імені Тараса Шевченка. З 1999 до 2001 рр. була завідувачем лабораторії клінічної імунології Інституту невідкладної та відновної хірургії Академії медичних наук України. Паралельно з роботою в лабораторії викладала. Як професор кафедри фізіології людини та тварин розробила й читала курс лекцій із «Радіобіології», «Імунології» та «Екології» в Донецькому національному університеті. У 2000 р. отримала звання старшого наукового співробітника з спеціальністю «Радіобіологія». З 2001 до 2004 рр. обіймала посаду проректора з наукової роботи та одночасно — професора кафедри технологій організації туризму Донецького інституту туристичного бізнесу. До 2014 р. працювала професором кафедри товарознавства та експертизи продовольчих товарів Донецького національного університету економіки й торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, розробила та читала курси лекцій: «Гігієна і санітарія», «Екологія», «Радіобіологія», «Фізіологічні системи та якість споживання продуктів», «Товарознавство та екогігієна харчових добавок», «Патентознавство», «Дослідна робота», «Нові технології, якість та безпека продовольчих товарів» і «Біотехнологія харчових продуктів». У 2007 р. отримала звання професора. У грудні 2014 р. у зв’язку з російською агресією О. А. Ракша-Слюсарева переїхала до м. Києва, де відновила роботу в ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. В. Громашевського Національної академії медичних наук України» й працювала на посаді вченого секретаря. За сумісництвом читала лекції з курсу «Мікробіологія» в Київському медичному університеті Української асоціації народної медицини. У листопаді 2017 р. переїхала за місцем роботи чоловіка до м. Краматорська й працює професором кафедри медичної біології, мікробіології, вірусології та імунології (після реорганізації — кафедри мікробіології, вірусології та імунології) ДНМУ МОЗ України. Олена Анатоліївна має науково-педагогічний і науковий стаж 41 рік, педагогічний стаж 19 років. Нау­ковими напрямами досліджень ученої є радіобіологія, вірусологія, клінічна імунологія, біотехнології, зокрема дослідження будови та регуляції психонейроімуноендокринної системи, розроблення методів корекції уражень системи імунітету, зокрема радіаційних, за допомогою розроблених функціональних продуктів спеціального призначення, із використанням адаптогенних харчових добавок та рослинної сировини вітчизняного походження.



Дослідження О. А. Ракші-Слюсаревої викладені в понад 700 наукових і науково-методичних працях, виданих у фахових наукових міжнародних та вітчизняних виданнях, серед яких 7 монографій, 2 підручники, 11 навчальних посібників. Крім того, значним внеском ученої у розвиток науки є 62 винаходи, 11 свідоцтв України та авторське право на навчально-наукові твори. Олена Анатоліївна була членом спеціалізованої вченої ради «Анатомія» та «Біологія» Луганського державного медичного університету. До 2014 р. була членом редакційних колегій журналів: «Вісник ­ДонНУЕТ», «Спортивна медицина», «Вісник ІНВХ», фахового збірника «Товарознавство й інновації». На суспільних засадах продовжує виконувати обов’язки голови Донецького обласного товариства радіобіологів України та клінічного імунолога Центру трансплантації тканин і клітин Донецького національного медичного університету. За сумлінну працю та вагомі наукові результати Олена Анатоліївна нагороджена подяками та грамотами, зокрема Почесною грамотою Національної академії медичних наук України. О. А. Ракша-Слюсарева народилась в сім’ї освітянина Анатолія Ігоровича Ракші та лікаря Анастасії Іванівни Венедиктової. У великій родині О. А. Ракші-Слюсаревої є і науковці, і творчі особистості. Донька Ірина — сімейний лікар, донька Марія — лікар-бактеріолог, зять Олександр — асистент кафедри патологічної фізіології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Серед родичів ученої — відома на весь світ двоюрідна бабуся з боку батька Надія Василівна Плевицька (Віннікова) — оперна співачка, виконавиця народних пісень, яка популяризувала їх на сценах багатьох театрів і концертних залів. Двоюрідні брати Олени Анатоліївни Андрій та Євген, українці за походженням, є російськими сценаристами й письменниками. Двоюрідна сестра Ірина — відома письменниця (прозаїк, кінодраматург), авторка численних книг і романів. Її чоловік Юрій — художник, автор живописних, графічних творів, кіноплакатів, який працював на кіностудії «Мосфільм». Чоловік Олени Анатоліївни Олексій Аркадійович — кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри мікробіології, вірусології та імунології Донецького націо­нального медичного університету, голова Донецької філії Українського товариства клітинної біології, керівник Центру трансплантації тканин і клітин ДНМУ. Батько чоловіка — Аркадій Олександрович Слюсарев — всесвітньо відомий біолог, автор підручника з біології для медиків, який перевидавався багатьма мовами (українською, вірменською, литовською, молдавською та російською). Брат чоловіка — Владислав Слюсарев, кандидат фізико-математичних наук, видатний фізик, працював у Фізико-технічному інституті низьких температур (м. Харків) імені Б. І. Вєркіна. Улюблений вислів Олени Анатоліївни віддзеркалює її життєвий шлях: «Люблю людей, борюся за них».