За визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національної освіти, розроблення і запровадження сучасних методів навчально-виховного процесу присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави (2001). Кожен у якийсь момент свого життя вибирає те, чого прагне його душа найбільше. Тамара Сергіївна про свій вибір знала ще з дитинства. Її характеризують глибока ерудиція, фантастична працездатність, авторитет, висока професійність, а головне – щира небайдужість до долі кожного зокрема і держави загалом. Талановитий педагог, яскрава особистість якого має особливий вплив на учнів. Тамара Сергіївна – перша жінка та педагог в Україні, що була удостоєна звання «Герой України». Народилася в серпні 1958 р. у с. Золотоношка Драбівського району на Черкащині. Коли їй не було і року, трагічно загинув батько, педагог за фахом, у спадок доньці залишивши мрію стати вчителькою. Після восьми класів вступила до Переяслав-Хмельницького педагогічного училища, після закінчення якого чверть сторіччя вчителювала у рідній Драбівській загальноосвітній середній школі I-III ступенів № 1 ім. С. Васильченка. Першого вересня 1977 р. набрала свій перший клас, у цей день розпочався іспит на професійність та особистісність, який тривав 25 років. Тут вона розкрила свою широку обдаровану натуру з рукодільними, поетичними і художніми талантами. Одноманітні орфографічні правила Тамара Сергіївна перетворювала на вірші, а сірі плакати – на яскраві картинки. Навіть шкільні стіни нагадували сучасну галерею: сама розмальовувала. До роботи взялася із бурхливим ентузіазмом юності, сповнена прагнення зруйнувати застарілі трафаретні й шаблонні інструкції для вчителів. На її уроках дитина мала змогу творчо проявляти індивідуальність. У 1984 р. Тамара Сергіївна закінчила факультет російської філології Черкаського педагогічного інституту. Разом з однодумцями у Драбівській десятирічці створила науково-творчу лабораторію «Пошук», де вчителі початкових класів під її керівництвом вивчали проблему інтегрування на уроках. Т.С. Прошкуратова – автор інтегрованих посібників «Рідне слово» та «Стежинка», ввела до шкільної програми вічні образи: «теплота матусиних рук», «вогник серця», «вірність у дружбі» і «щасливі миттєвості». У 2002 р. була обрана депутатом Верховної Ради України ІV скликання, до 2006 р. входила до складу Комітету ВРУ з питань науки і освіти. Ініціювала законопроекти «Про реструктуризацію заборгованості з виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти», «Про державне замовлення в охороні здоров’я щодо надання населенню України медичних послуг за рахунок бюджетів Державного та місцевих органів самоврядування», зміни до законів «Про професійно-технічну освіту», «Про охорону дитинства». Це зовсім не повний перелік активної політичної діяльності Тамари Прошкуратової. Вона очолювала Наглядову раду Все­українського благодійного фонду «Освіта України», обрана почесним членом Всеукраїнської громадської організації «Жінки України – за демократію і справедливість» та почесним президентом «Ліги матерів Тернополя». Завдяки невтомній праці у 25-річному віці була нагороджена знаком «Відмінник народної освіти УРСР», у 33 стала фахівцем вищої категорії, згодом – учителем-методистом. У 1997 р. Тамарі Прошкуратовій було присвоєно звання «Заслужений учитель України». У 2000 р. вона здобула перемогу в обласному конкурсі «Учитель року». В кожному з учнів і студентів Т.С. Прошкуратової – частинка її душі. Але найбільша радість у її житті, щастя та опора – це сім’я: син Олексій, невістка Світлана та маленька онучка Марія.