Валентин Петрович Олійник — визнаний у світі науковець в галузі теоретичної фізики та, зокрема, квантової електродинаміки. Народився 12 лютого 1941 р. Із відзнакою закінчив у 1963 р. математичний факультет Одеського державного університету (нині — Одеський національний університет імені І.І. Мечникова). З 1963 по 1983 рр. працював у відділі теоретичної фізики Інституту напівпровідників АН України молодшим і старшим науковим співробітником. З 1983 по 2010 рр. — доцент та професор кафедри загальної та теоретичної фізики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». У 2010–2015 рр. — завідувач сектору Інституту високих технологій Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2014 р. — директор Інституту проблем квантової техніки. Наукові інтереси В.П. Олійника пов’язані з вив­ченням електрона, який у 1897 р. відкрив англійський фізик Дж. Томпсон. Пошуком послідовної квантової моделі електрона займались видатні фізики — Нобелівські лауреати Е. Шредінгер, В. Гейзенберг, П.А.М. Дірак, але отримані моделі їх не влаштовували. Суттєвим проривом у дослідженнях квантової моделі електрона є праці українського фізика В.П. Олійника. Він отримав нелінійне рівняння електрона, яке описує спроможність електрона до самоорганізації. З цього відкриття починається революція у фізиці, яка може привести до небаченого технічного прогресу. Побудовано послідовну квантову теорію атома водню як системи електрона і протона, що має властивості солітона. Показано, що рух ядра в атомі водню супроводжується появою аномально великого дефекту маси. Результати дослідження можна використати для створення активних теплових машин, які трансформують енергію навколишнього простору в енергію, що здатна до активної дії. Доведено, що існують надсвітлові сигнали, які мають унікальні фізичні властивості: вони спроможні переносити інформацію зі швидкістю, що перевищує швидкість світла у вакуумі, та проникати крізь будь-які матеріальні перешкоди. В.П. Олійник спільно з професором В.П. Про­коф’євим довів, що в природі існує особливий вид руху частинок — обертальна інерція, яка викликає так зване гравітаційне притягання матеріальних тіл одне до одного, тобто саме обертальна інерція є дійсною причиною гравітаційної взаємодії. Теорія обертальної інерції передбачає існування безопорного руху, використання якого дозволить створити космічні апарати майбутнього. У співпраці з професором О.В. Третяком доведено, що за певних умов обертальна інерція може спричинити антигравітацію. У доробку В.П. Олійника близько 200 наукових праць з теоретичної фізики, у тому числі 2 монографій. Міжнародним біографічним інститутом (Кембридж) визнаний «Людиною року» (2003). Серед учнів Валентина Петровича 7 кандидатів та 2 доктори фізико-математичних наук. Кредо вченого: «Намагаючись розкрити наукову таємницю, слід подивитись прямо в обличчя істині та не звертати ніякої уваги на можливі небезпеки».
Valentyn P. Oliinyk
DSc (Physics and Mathematics), Prof., Academician of the International Academy of Bioenergy Technologies and the International Academy of Life Fundamentals.

Director of the Institute of Quantum Engineering Problems, Professor of General and Theoretical Physics Department, the National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute». Fields of research: quantum electrodynamics, new quantum model of electron, theory of rotational inertia.