Творчий простір талановитого митця Василя Івановича Мірошниченка багатогранний та об’ємний. Окрім акварельного живопису, працює в галузі художнього проектування, дизайну, декоративно-прикладного мистецтва та архітектури. Роботи майстра оспівують духовну красу, пробуджують любов до батьківщини. Народився 2 липня 1957 р. у Дніпропет­ровську. У 1980 р. закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури). Пам’ятає та згадує добрим словом викладача з фаху — В. П. Бистрякова. З 1981 р. працював у Дніпропетровському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР. За проектами Василя Мірошниченка виконано художнє оздоблення інтер’єрів Палацу юнацтва, органного залу, готелю «Рассвет», «Акваріум», водно-оздоровчого комплексу «Терми» в Дніпропетровську, музею Великої Вітчизняної війни — в Донецьку. У співавторстві зі скульпторами створив пам’ятник Д. І. Яворницькому, пам’ятний знак будівельникам набережної у Дніпропетровську, пам’ятний знак комсомолу Дніпропетровщини, чимало меморіальних дошок, серед них — поету І. І. Манжурі, катеринославському губернатору А. Я. Фабру, першому ректору Академії митної служби України П. П. Падуну, академіку М. О. Лошкарьову, теософу О. П. Блавацькій, народній артистці СРСР Н. С. Хрукаловій, тренерам ФК «Дніпро» В.?В. Лобановському, Є. М. Кучеревському, Г. О. Жиздіку, В. О. Ємцю (2013), «До 100-річчя футболу Дніпропетровщини» (2011). Під керівництвом Василя Мірошниченка та за його безпосередньої участі створено площу імені 80-річчя Дніпропетровської області (2012), пам’ятний знак футбольного клубу «Дніпро» (2013) у Дніпропетровську, пам’ятник Т. Г. Шевченку у Павлограді (2014). З 1979 р. — учасник художніх виставок на теренах України та за її межами. Провів персональні виставки у Дніпропетровську, Києві, Нікополі, Старгарді (Польща). Член Спілки художників СРСР з 1987 р. Понад 20 творів закуплено дирекцією виставок НСХУ та Міні­стерством культури України. Серії робіт «Моє Придніпров’я», «По Седніву», «По Криму», «Карпати» та інші пронизані любов’ю до життя і природи. Натюрморти Василя Мірошниченка перетворюються у справжнє свято квітів і поезії. Чимало робіт художник написав також на виробничу тематику. Серед них вирізняється триптих «Металурги», який присвятив батькові Івану Васильовичу, почесному металургу СРСР, що працював на заводі імені Карла Лібкнехта. Організатор і учасник восьми Всеукраїнських художніх виставок «Чарівні барви Дніпра» та п’яти Всеукраїнських скульптурних пленерів в м. Дніпропетровську. Постійно бере участь в роботі Всеукраїнських творчих груп пленерного живопису (Седнів, Львів, Запоріжжя, Яремча, Мукачево, Севастополь, Суми, Одеса, Тростянець, Світловодськ). Відзначений дипломами Всеукраїнського конкурсу «Інтер’єр 2002» (Київ, 2002) та Всеукраїнського архітектурного конкурсу «Творчість + якість» (Київ, 2004).

З 2004 р. — голова Дніпропет­ровської організації Національної спілки художників України, член правління Дніпропетровського обласного відділення Українського фонду культури. Показово, що діяльність на цій ниві почав з налагодження господарства, взявся за ремонт виставкового залу на Набережній Леніна. Залу не лише відремонтували, а й зі смаком оздобили. Спілка художників приділяє увагу молодим талантам, які навчаються в дитячих художніх школах обласного центру та Дніпродзержинська, організовує виставки робіт художників-початківців театрально-художнього коледжу. З 2008 р. Василь Мірошниченко обіймав посаду заступника голови Дніпровського обласного відділення Українського фонду культури, з 2012 р. — голова ДОВУФК. Водночас викладає професійну майстерність в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі. Самобутня плідна діяльність митця гідно відзначена державою. Нагороджений почесною відзнакою Міністерства культури та туризму України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв», почесною медаллю Дніпропетровського міського голови «За заслуги перед містом», медаллю «За вагомий внесок у розвиток Дніпропетровської області» (2007), почесною відзнакою Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (2014). У здобутку також подяки міських голів Полтави, Ялти, Донецька, Павлограда. Стипендіат міського голови м. Дніпропет­ровська (2006). Лауреат премії НСХУ ім. Т. Н. Яблонської (2014). Твори живопису В. Мі­ро­ш­ниченка знаходяться у художніх музеях, приватних колекціях України та зарубіжжя. Репродукції друкувались в багатьох мистецьких виданнях України: «Образотворче мистецтво», «Художники України», «Борисфен», «Національна спілка художників Украї­ни 70», «Українське образотворче мистецтво початок ХХІ століття», «Образотворче мистецтво України», «Дніпропетровськ».