Серед авторитетних будівничих столиці постать Григорія Дмитровича Малишевського — визначна. Вершин у професії досягнув працею — відданою і відповідальною. Народився 14 січня 1936 р. в с. Рогозів Бориспільського району Київської області. Від роботящого, шанованого на селі діда Михайла передалася любов до землі, рідної мови. Батько був кравцем, замовники приходили не лише з нав­колишніх сіл, а й Києва. Взагалі, рід Малишевських славився кмітливістю, за що б не взялися, все виходило до ладу. У 1960 р. закінчив факультет промислово-цивільного будівництва Київського інженерно-будівельного інституту, за фахом — інженер-будівельник. Розпочав трудову діяльність у будівельно-монтажному тресті № 3 м. Київ. Працював майстром, виконробом, старшим виконробом, головним інженером будівельно-монтажного управління, начальником відділу, директором будкомбінату тресту. У 1970 р. — головний інженер, у 1972 — керуючий будівельно-монтажним трестом № 2 комбінату «Київпромбуд». З 1974 р. — заступник начальника, головний інженер комбінату «Київпромбуд», керуючий будівельно-монтажним трестом № 1. Це підприємство промислового і цивільного будівництва, засноване відразу після Великої Вітчизняної війни, здобуло славу найпотужнішого в СРСР, тож відповідною була і довіра влади — зведення стратегічно важливих об’єктів доручалася саме Григорію Дмитровичу. Налагодив процес так, що у будь-який час при потребі спеціалісти з інших дільниць на зазначену прибували негайно, уникали простоїв будівництва. Робота бригад і колективів повсякчас оцінювалася високо. Жорстка дисципліна і відповідальність врівноважувалися турботою про людей — облаштуванням гуртожитків, їдалень, санаторним лікуванням, завчасним одержанням квартир. У 1990 р. обраний президентом орендної проектно-будівельної фірми «Київінвест», що створена на базі будівельних організацій комбінату «Київпромбуд». Протягом багатьох років — депутат Київської міської ради, очолював постійну комісію з архітектури, містобудування та благоустрою. Упродовж 1990–1991 pp. — голова Київської міської ради і виконкому народних депутатів. Серед претендентів на посаду обрали саме Григорія Дмитровича: пройшов господарську школу управління, очолював провідний трест, добре знав місто. Більш того, у переломний для країни час депутати ради сприйняли Григорія Малишевського як прагматика, який здатен ефективно управляти розвитком Києва.


З 2001 р. обіймає посаду голови спостережної ради ЗАТ «Компанія «Київінвестбуд». Одна з авторитетних генпідрядних будівельних фірм в Україні, спеціалізується на спорудженні промислових та цивільних об’єктів. Компанія має повний комплекс машин та механізмів, у тому числі: вантажопідйомні крани усіх типів, землерийні машини та трактори, вантажні автомобілі, значну кількість засобів малої механізації. Виконуються роботи будь-якої складності. Заводи будівельної індустрії «Київінвест­буду» також спроможні виробляти всі необхідні конструкції та будівельні матеріали: збірний залізобетон, товарний бетон, арматуру, асфальтобетон, цемент; малярні розчини, фарби, шпатлівки, вікна, двері, паркет та інші вироби. Бази комплектації компанії можуть надавати послуги іншим організаціям з приймання, зберігання та переробки різних матеріалів, конструкцій та обладнання. За роки сумлінної праці Григорій Дмитрович проявив себе висококваліфікованим інженером-будівельником, умілим організатором виробництва, ентузіастом упровадження нової техніки та індустріальних методів праці. Зробив вагомий внесок у розвиток промисловості та житлового будівництва м. Києва. Під його керівництвом зводилися об’єкти, які відіграють значну роль в економіці всієї України: Національний банк України, Банк­нотна фабрика та Монетний двір, Київський м’ясокомбінат — цех інсуліну, Державна митна служба України, об’єднання «Чорнобиль­інформ», пивзавод «Оболонь», СП «Тетра-Пак», Державне підприємство «Антонов», суднобудівний завод «Ленінська кузня», швейна фаб­рика «Желань», завод «Кока-Кола», верстатозавод та багато інших. Експерти і фахівці пов’язували знакове будівництво із визнанням інтелекту нації, із закономірним устремлінням держави до високотехнологічного розвитку. Маніпулювати закликами та тезами, як суціль велося у радянські часи, Григорій Дмитрович, охоти не мав. Стриманий і небагатослівний, занурювався у роботу і гідно робив свою справу. Бо ж у пам’яті закарбувалися слова діда: «Яка прекрасна наша Україна! Немає їй рівних на землі!» Нагороджений орденами «Знак пошани» (1971), Трудового Червоного прапора (1986), знаком ордена «Святий князь Володимир» IV ступеня (2001). Почесний академік кадрової академії. Григорій Малишевський користується великим авторитетом та повагою у колег-будівельників, працівників компанії, суміжних і субпід­рядних підприємств. «Ніколи не дозволяю собі сумніватися в людях, навіть коли є певні підстави, — вважає Григорій Дмитрович. — Люди цінують довіру і виправдовують її. А як інакше » Одружений, має синів Андрія та Олексія.