Народився 10 листопада 1946 року у селі Поздняшівка Севського району Брянської області (Росія) у родині воїна-фронтовика. Володимиру Лушкіну було лише тринадцять, коли померли обоє батьків. Тому його характер і здатність приймати самостійні рішення сформувались рано. Здавши екстерном іспити за десять класів, вступив до Глухівського технікуму механізації та електрифікації, що в Сумській області. Відтоді його доля нерозривно пов’язана з Україною. Після технікуму опанував тонкощі фаху у Київському політехнічному інституті, який закінчив 1986 року за спеціальністю «Електропостачання господарства». Ґрунтовні знання, отримані в цьому вузі, стали запорукою впевненого та безперервного професійного зростання. 1998 року у Харківському державному університеті захистив дисертацію і здобув ступінь кандидата економічних наук. 2003 року захистив докторську дисертацію на тему «Науково-методичні основи державного регулювання інвестиційними процесами розвитку економіки (регіональний і галузевий аспект)». Трудову діяльність в електроенергетиці розпочав інженером абонентського відділу Житомирського обласного підприємства сільських електромереж, згодом працював інженером-інспектором, майстром Черняхівської районної електромережі. Набувши необхідного досвіду, очолив Коростенську районну електромережу Житомирського обласного підприємства електричних мереж. З 1978 року — заступник директора Коростенського підприємства електромереж, з 1987 — директор Житомирського східного підприємства електромереж, а з 1995 року очолив правління державної акціонерної енергетичної компанії «Житомиробленерго». Саме тут шліфувався його хист здібного керівника й організатора сучасного складного виробництва, вміння працювати з людьми, поєднувати науковий пошук із потребами конкретної практики. Так, розроблені Володимиром Лушкіним методичні рекомендації знайшли реальне впровадження не лише в рідній енергокомпанії, а й деяких інших підприємствах галузі, дозволили суттєво зменшити обсяги неплатежів, першими в Україні автоматизувати систему розрахунків, підвищити фінансову ефективність. Цей досвід особливо знадобився тоді, коли у 1998–2001 роках Володимир Андрійович Лушкін очолював Житомирську обласну державну адміністрацію. Гаслом його роботи став девіз: «Треба ділити не владу, а труднощі». Сформувавши команду однодумців, вдалося не лише ефективно здійснювати загальне керівництво й управління всіма сферами життя, а й знаходити безліч конкретних рішень для розв’язання невідкладних і нагальних проблем. Тоді в області вдалося зупинити падіння промислового та сільськогосподарського виробництва, стабілізувати соціально-економічну ситуацію, розпочати на­реш­ті поступове нарощування економічного потенціалу. Уперше за багато років було погашено заборгованість із пенсійних виплат, з’явилися нові робочі місця. Область вийшла на друге місце в країні з продуктивності тваринництва. Завдяки зусиллям Володимира Андрійовича Лушкіна було відновлено видобуток титану на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті, ожило містечко, стало перспективним і для праці, і для проживання. В активі Володимира Андрійовича й відновлення Коростенського заводу хімічного машинобудування, що до цього перебував у занепаді через брак коштів. За ініціативи В. Лушкіна сюди були залучені солідні інвестиції, їх вклали у нове виробництво, наростили його обсяги вдвічі. Відтак з’явився прибуток, зросли зарплати працівників, що дало змогу широко розвивати виробництво. Зокрема, хіммашівці освоїли випуск устаткування для нафтогазової промисловості, розробили та впровадили у виробництво нові системи термосів для населення та зберігання медичних препаратів. Завдяки зусиллям керівника області запрацював і широко відомий завод «Прогрес» у місті Бердичеві. Відшукали також місцеві інвестиції для будівництва нового заводу з переробки хмелю, яким свого часу Житомирщина забезпечувала потреби чи не половини колишнього СРСР. Тепер хмелярство у поліському краї потроху відвойовує втрачені позиції, нарощує обсяги, аби задовольняти потреби пивоварів. Крім того, було відновлено таку традиційну для Полісся галузь, як льонарство. Своїм головним досягненням на посаді голови Житомирської обласної державної адміністрації Володимир Лушкін вважає створення на Житомирщині вільних економічних зон, ефективність яких забезпечила низка економічних програм. Завдяки цим заходам в область було залучено значні кошти. Володимир Андрійович Лушкін — відомий меценат і доброчинець. За його сприяння споруджено Свято-Покровську церкву в Коростені, Свято-Успенську церкву в селі Поліському, каплицю в селі Берестовець, храм св. Дмитрія у селі Малині, реставровано п’ятсотлітню дерев’яну церкву в місті Ушомирі. Дбаючи про увічнення пам’яті про видатних земляків, ініціював спорудження пам’ятників Івану Виговському у древлянському селі Вигові та Івану Самойловичу у селі Ходоркові Попільнянського району, а в селі Ковалі за його допомоги зведено пам’ятник Слави в пам’ять про воїнів-односельців, загиблих у роки ІІ Світової війни. Хоч би де працював Володимир Андрійович Лушкін, його природні здібності, фахові знання, практичний досвід та наукові інтереси завжди спрямовувалися на розвиток та зміцнення енергетичної галузі регіону і всієї країни, як однієї з найважливіших стратегічних галузей господарства. Так було і в часи його господарювання на Житомирщині, так було і тоді, коли працював державним секретарем, заступником міністра палива та енергетики України, обіймав керівні посади в національних енергетичних компаніях «Енергоатом» та «Укренерго», а також у Національній комісії з питань регулювання електроенергетики. З березня 2007 року працює Головним державним інспектором України з енергетичного нагляду, де найширше розкрився його організаційний та професійний потенціал. Робота Володимира Лушкіна у Головдерженергонагляді — це перші кроки відомства на шляху до становлення його як центрального органу виконавчої влади держави з приналежними до цього усіма системними складовими та атрибутикою. Керівнику й організатору, практику і вченому В.А. Лушкіну притаманний системний і послідовний підхід до проблем, які доводиться розв’язувати, як у формуванні законодавства, так і в практичній діяльності. Слід наголосити, що успішність Володимира Андрійовича — наслідок впровадження у практику результатів його наукового пошуку як вченого, професора кафедри економіки управління в будівництві і міському господарстві. Володимир Лушкін — автор та співавтор близько сорока наукових праць, серед них навчальних посібників «Організація і технологія торгівлі», «Лізинг у промисловості та підприємництві України», «Аудит», «Контроль і ревізія підприємств», «Финансы. Деньги. Кредит», «Безпека життєдіяльності», монографій «Вільні економічні зони у національній економіці та перспективи розвитку», «Інвестиції та економічний розвиток» тощо, які узагальнюють проблеми активізації інвестиційної діяльності. Впровадже-на автором методика нового механізму системи розрахунків сприяла суттєвому підвищенню інвестиційного потенціалу держави за рахунок внутрішніх найдешевших джерел, яких потребує виробничий сектор на сучасному етапі розвитку економіки. Здобув визнання навчальний посібник «Електротехніка у будівництві», написаний Володимиром Лушкіним у співавторстві відповідно до програми підготовки фахівців спеціальностей «Промислове і цивільне будівництво», «Міське будівництво і господарство». Науковий потенціал доктора Володимира Лушкіна ще яскравіше проявився і в застосуванні нового покоління активного контролю за енергетикою при впровадженні автоматизованої системи енергетичного нагляду на всіх організаційно-структурних рівнях відомства. Вагомий внесок Володимира Андрійовича у розвиток міжнародних зв’язків, зміцнення відносин з міжнародними організаціями та фінансовими інституціями країн далекого і близького зарубіжжя, стосунків зі світовою енергетичною спільнотою. В.А. Лушкін є учасником багатьох міжнародних енергетичних організацій, зокрема, він — Віце-президент Всеукраїнського енергетичного комітету Всесвітньої енергетичної Ради. Багато зусиль докладає до зміцнення взаємовідносин з колегами з інших держав, зокрема Російської Федерації. Низка зустрічей на міжнародному рівні надали позитивний вплив на подолання проблем в електроенергетиці, які виникали у період кризових явищ у всесвітній економіці. Професійні здібності, великий інтелектуаль-ний потенціал та багатий досвід, які ефективно використовуються на практиці, гармонійно поєднуються з природною мудрістю Володимира Андрійовича Лушкіна, його чуйністю та людяністю, що значною мірою сприяє зростанню його авторитету та визнанню заслуг керівника як в Україні, так і у світових енергетичних колах. За особисті заслуги Володимира Лушкіна нагороджено багатьма орденами та медалями, зокрема, орденом «За заслуги» III ступеня, медаллю «За трудову доблесть», орденом Дружби (Російська Федерація), а також відомчими заохочувальними відзнаками: «Почесний працівник Держенергонагляду», «За розвиток міжнародних відносин». Кавалер вищої шахтарської нагоро-ди — знак «Шахтарська слава» трьох ступенів. Наполеглива багаторічна праця вшанована почесними званнями: академік Міжнародної інженерної академії та Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності, генерал-отаман Українського козацтва. Має найвищі відзнаки українських православних церков та козацькі нагороди. У Міжнародному Академічному Рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» був визнаний лідером еконо-міки 2000 року. За результатами Всеукраїнсь-кого конкурсу «Лідер паливно-енергетичного компдексу-2002» став переможцем у номінації «Державний діяч». За сприяння розвитку міста Славутича у 2003 році відзначений дипломом лауреата загальноміської програми «Славутичанин року». З нагоди 65-річчя від дня створення державних органів з енергетичного нагляду колектив, що очолює Володимир Андрійович Лушкін, за вагомий внесок у розвиток вітчизняної енергетичної галузі, підвищення економічної могутності держави був нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.


Зустріч з президентом НАН України Б.Є. Патоном


З академіком А.К. Шидловським

Зустріч з керівником Ростехнагляду
М.Г. Кутьїним (1 червня 2009 р.)