Професор Михайло Савич Ковальченко, матеріало­знавець в галузі керамічних та кераміко-металевих матеріалів на основі тугоплавких сполук, запропонував нові методичні підходи у створенні нового покоління твердих сплавів інструментального й конструкційного призначення, жароміцних, вогнетривких та ударостійких керамічних матеріалів, електродних матеріалів для електроіскрового зміцнення деталей машин та інструментів. Деякі цикли його досліджень присвячено проблемам радіаційного пошкодження тугоплавких сполук під дією нейтронного опромінення і розробленню матеріалів для біологічного захисту від ядерного опромінювання, механічним властивостям порошкових матеріалів, динаміці деформування і деформаційному зміцненню пористих тіл, формуванню структури і властивостей матеріалів в процесах спікання під тиском. Учений винайшов оригінальний спосіб отримання порошку нітриду бору, який у 1960–1961 рр. було впроваджено на Запорізькому абразивному комбінаті.
Народився 2 березня 1934 р. в с. Кожанка Вінницької області. Дотепер дякує своїм батькам, які віддали все, аби мав змогу отримати вищу освіту. У 1951 р. вступив на металургійний факультет Київського ордена Леніна політехнічного інституту (нині — Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»). Після завершення навчання й донині працює в Інституті металокераміки і спеціальних сплавів АН УРСР (нині — Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України). На формування вченого великий вплив мав час, а саме розквіт науки у світі в післявоєнний період. Потрапивши у відділ, котрий тільки почав формуватися, слідкував за новинками в науково-технічній літературі, що стимулювало поглиблення наукового світогляду. Працював на посадах інженера, старшого інженера, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника відділу тугоплавких сполук. Майже півстоліття, до 2016 р., він очолював відділ термомеханічної обробки тугоплавких матеріалів. А нині Михайло Савич обіймає посаду його головного наукового співробітника. За сумісництвом у 1960–1968 рр. і 1972–2011 рр. був асистентом, викладачем і професором інженерно-фізичного факультету Київського політехнічного інституту.
Михайло Ковальченко — автор понад 400 наукових публікацій. Це зокрема 3 монографії, 6 довідників, препринт та 57 винаходів. Був науковим керівником захищених 37 кандидатських дисертацій і консультантом 5 докторських дисертацій. Він є заступником головного редактора міжнародного журналу «Powder Metallurgy and Metal Ceramics» і членом редакційної колегії журналу «International Journal of Refractory Metals and Hard Materials».
За вагомий внесок у розвиток науки й освіти Михайла Ковальченка нагороджено орденом «Знак Пошани», Почесною грамотою Верховної Ради УРСР, преміями Ради Міністрів СРСР (1986, 1989) та відзнакою НАН України «За наукові досягнення». Удостоєний відзнаки Міжнародного біографічного центру Кембриджу «Людина року 2000–2001» (Велика Британія).
Безперечно, на успіх Михайла Савича Ковальченка як науковця вплинула й його сім’я — його підтримка і вдома, і на роботі. Дружина Віра Семенівна Синельнікова — старша наукова співробітниця відділу синтезу тугоплавких сполук і син Андрій — старший науковий співробітник відділу фізичного матеріалознавства тугоплавких сполук ІПМ НАН України ім. І.?М. Францевича. Дослідник упевнений, що світ науки не погасне, головне — не зупинятися. «Дорогу здолає той, хто йде».