Підписанням Угоди про асоціацію з ЄС Україна продемонструвала наміри побудувати зрілу демократичну державу, реформувати інститути, прийняти норми і практики ЄС, що дасть Україні істотні переваги. Однією з таких переваг є можливість налагодити партнерство у науково-освітній та інноваційній сферах з країнами-членами ЄС у межах Європейського дослідницького простору, використовуючи такі «канали освоєння», як торгівля, прямі іноземні інвестиції, рівень кваліфікації, людська мобільність, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, потоки кодифікованих знань, представлені стандартами, патентами і публікаціями.



Тенденції науково-освітньої і трудової міграції в Україні

Однією з переваг інтеграції України до європейських просторів є надання українським громадянам можливості отримати освіту світового рівня, вільно обрати професію, опанувати сучасними професійними знаннями і досвідом роботи на європейському та світовому рівнях. Прагнення до цього українців сьогодні очевидні, а в умовах нестабільного політико-правового середовища та складної економічної ситуації в країні, триваючого військового конфлікту на Донбасі вони лише посилюються. Як результат, суттєво зросла останніми роками науково-освітня і трудова міграція з України. Так, останніми роками все частіше озвучуються ризики для української економіки, пов’язані з науково-освітньою і трудовою міграцією з України. 19 грудня 2018 р. академік НАН України Елла Лібанова презентувала Національну доповідь «Українське суспільство в міграційному вимірі». Міграція — ключовий вияв процесу глобалізації, має об’єктивний характер і навряд чи може бути зупинена, принаймні демократичним шляхом. Імовірно, що й далі масштаби міграції зростатимуть, зокрема й через те, що активні й мобільні верстви населення впродовж життя кілька разів змінюватимуть місце проживання, в тому числі країну або континент. Цьому сприятимуть четверта промислова революція і пов’язана з нею цифровізація економіки, розвиток транснаціональних корпорацій, розміщення значної частини виробництв в інших країнах (регіонах), ніж місце реєстрації головного офісу, спрощення (скасування) процедур перетину кордонів у поєднанні із суто демографічними процесами — стрімким процесом старіння населення і робочої сили економічно розвинених країн. Головним складником міграцій у сучасному світі є переселення через економічні чинники — передусім це тимчасові переміщення з метою пошуку більших заробітків. У таких міграціях вирішальну роль відіграє співвідношення якості життя в країнах (регіонах) походження (проживання) і країнах (регіонах) спрямування. Стрижнева ідея Національної доповіді «Українське суспільство: міграційний вимір» полягає в тому, що міграція — це не проблема, яка потребує розв’язання, а реальність, з якою треба рахуватися. Е. М. Лібанова наголосила в доповіді на тому, що основне завдання державної міграційної політики має полягати в забезпеченні якнайповнішого використання позитивного потенціалу міграції одночасно з мінімізацією її негативних наслідків. Дослідження аналітичного центру CEDOS у ме­жах проєкту «Міграція українських студентів до Польщі, Чехії, Угорщини, Словаччини: перспективи людського капіталу» показало справжні причини, чому студенти все більше здобувають освіту за кордоном. Головні його причини — порівняно низька вартість життя (цю відповідь обрали 39 % респондентів), можливість навчатися зі знижкою (29?%) та нижчі вимоги до вступу, ніж в інших країнах (28?%). Цікаво, що 60?% українців навчаються у приватних польських вишах, де не завжди надають найякіснішу освіту. А ось поляки надають перевагу державним університетам, — у них навчається 91?% місцевих студентів. Це важливий штрих щодо того, чи справді до Польщі їдуть навчатися найкращі й найсильніші. Слід зазначити, що європейські країни, крім Польщі та інших держав — традиційних цілей трудових мігрантів з України, щодалі більше цінують якість праці українців, послуг, які вони надають, їхнє вміння призвичаюватися й приязну вдачу. Деякі країни навіть планують надалі відкривати свої ринки праці спеціально для кваліфікованих мігрантів. Для сотень тисяч українців такі європейські свободи, як право працювати на законних підставах, довгострокове проживання та надання своїх послуг у всьому ЄС, як і в Європейській економічній зоні, набувають реальних обрисів. Ці права відомі як свобода переміщення робочої сили та послуг на Європейському єдиному ринку. Вони включають право на проживання для осіб із незалежними фінансовими можливостями. Однак цей специфічний тип європейської інтеграції України, як і раніше, значною мірою є однобічним рухом. У протилежному напрямку, тобто з ЄС до України, припливу переселенців, студентів і робочої сили дуже мало. Однією з причин, що перешкоджає трудовій та іншій імміграції жителів ЄС та інших західних країн до України, є те, що для отримання посвідки на проживання та дозволу на роботу потрібно мати безліч документів. Українська імміграційна політика в цілому, звичайно, є ліберальною до заявників із країн Західної Європи. Проте громіздкі українські процедури отримання однорічної чи десятирічної посвідки на проживання на сьогодні є серйозним випробуванням, до якого більшість громадян ЄС не звикла через відсутність таких бюрократичних перешкод усередині Євросоюзу. Таким чином, підписання Угоди про асоціацію з України з ЄС, «відкриття» кордонів надає українцям можливість здобути освіту світового рівня, опанувати сучасні професійні знання й набути досвід роботи на європейському та світовому рівнях, що може лише збагатити Україну в майбутньому. В історії є чимало прикладів країн, у яких міграція перетворювалася згодом на надбання (Китай, Індія, Тайвань). Але так само існують і невдалі приклади країн (зокрема Латвії), в яких основна частка населення так і не повернулася. Це може стати реальністю і для України. Уникнути такого песимістичного сценарію можна лише за умови забезпечення сталого випереджального інноваційного розвитку країни та її регіонів, створення сприятливого середовища, в якому українці могли б застосувати набуті за кордоном знання та досвід на благо рідної країни.



Концепція «інноваційного ліфта»: від школи до Європи»

Промислові підприємства та підприємці-інноватори посідають центральне місце в інноваційному процесі. Це актуалізує завдання підтримання підприємницької ініціативи в запровадженні інновацій упродовж інноваційного ланцюжка створення доданої вартості від наукової ідеї до етапу серійного виробництва та виведення інновації на ринок. Тим більше, що здібностями до підприємницької діяльності володіють лише 5–7 % населення. В Украї­ні підприємництво є слабо розвиненим. Зважаючи на те, що за останніми дослідженнями 75 % стартапів у світі зазнають невдачі, необхідність впровадження в практику нового інструменту розвитку стартапів, який відповідає сучасним викликам та умовам, є незаперечною. Концепція «Інноваційного ліфта: від школи до Європи» враховує сучасну методологію та практичний досвід створення стартапів у світі, тенденції освітньої та трудової міграції в Україні, передбачає розвиток широкої кооперації та співпраці українських закладів вищої освіти, наукових установ, малих і середніх підприємців із закордонними колегами та орієнтована, зокрема, на створення нових видів діяльності на базі інноваційних розробок стартапів як основи інноваційного відновлення економіки України. Мета «Інноваційного ліфта: від школи до Європи» полягає в забезпеченні підприємців-початківців фінансовою, організаційною, інформаційною та іншими формами підтримки, яку надають у середовищі відповідних інноваційних структур на кожному етапі ліфта впродовж усього інноваційного ланцюжка створення доданої вартості (ідея — прототип — промисловий зразок/корисна модель — серійне виробництво — ринок). Технологія «Інноваційного ліфта» передбачає розвиток таких інноваційних структур: бізнес-студій, бізнес-інкубаторів, наукових парків, технологічних парків, індустріальних парків. Вони надаватимуть усіляку підтримку підприємцям-початківцям у впровадженні інноваційних ідей у реальну практику. «Інноваційний ліфт» складається з 5 етапів: I — генерування ідей; II — «посів» стартапів; III — «зростання» стартапів; IV — «розширення» діяльності стартапів; V — «вихід» стартапів. Кожна з інноваційних структур виконує свою функцію на відповідному етапі ліфта. Концепція «Інноваційного ліфта: від школи до Європи» не орієнтована на сприяння еміграції високо­кваліфікованих українських фахівців і студентів до ЄС (як це може здаватися на перший погляд). Навпаки, її ідея полягає в тому, щоб надати молоді можливість здобувати якісну освіту, нові знання, навички і практичний досвід ведення бізнесу на європейському ринку (збільшити присутність на якому так прагнуть українські виробники), не пориваючи зв’язків з Україною та її ринком, а отже, застосовуючи їх на благо рідної країни. Звісно, ризик неповернення українських громадян існує, але він є в будь-якому випадку. Проте навіть якщо гіпотетично припустити, що усі молоді підприємці залишаться за кордоном, то це буде не більше ніж 5–7 % населення, а з огляду на нерозвиненість підприємницького менталітету — і того менше. Для того щоб не допустити песимістичного сценарію для України, потрібно не закривати кордони, а створювати в країні сприятливий інноваційний і діловий клімат, робити зважені та послідовні кроки у бік розвитку потужного промислового комплексу, аби висококваліфіковані фахівці поверталися з покращеними знаннями, свіжими підприємницькими ідеями, налагодженими партнерськими зв’язками з європейськими колегами та вкладали їх у розвиток української економіки та суспільства. У цьому плані концепція «Інноваційного ліфта» є дійсно важливою, оскільки орієнтована на досягнення таких результатів: покращення якості інституційного середовища регіональних, міждержавних і транскордонних інноваційних систем завдяки розвитку інноваційних структур у їхній взаємній координації; забезпечення єдності та цілісності інноваційного ланцюжка «ідея — прототип — промисловий зразок/корисна модель — серійне виробництво — ринок», спрямованого на цільове «вирощування» стартапів з інтеграцією їх у європейські науково-освітні та інноваційні простори; розбудова міждержавної і транскордонної науково-освітньої та інноваційної кооперації на партнерських взаємовигідних умовах, налагодження взаємного трансферу технологій та співпраці у міжнародних грантових програмах і проєктах міжнародної технічної допомоги; соціальне становлення молоді, розвиток у неї підприємницького менталітету і мислення, потягу до підприємницької діяльності; створення нових перспективних видів діяльності на базі інноваційних розробок стартапів як основи інноваційного відновлення економіки України. Концепція «Інноваційного ліфта»: від школи до Європи» відповідає багатьом сучасним тенденціям і глобальним викликам, у тому числі розвитку міждержавної кооперенції (кооперації + конкуренції). Фактично для запровадження системи «Інноваційного ліфта» в Україні вже створені необхідні передумови та підґрунтя: по-перше, багато університетів, наукових установ і громадських організацій України уклали відповідні угоди з університетами та інноваційними структурами європейських країн, які виступають своєрідними «майданчиками підскоку» до Європи; по-друге, українські студенти та викладачі вже користуються можливостями європейських програм обміну між університетами країн-членів ЄС; по-третє, Україна є членом багатьох європейських програм, які підтримують усі складники інноваційного ланцюжка у тому числі: Erasmus for Young Entrepreneurs, СOSME, COST, HORIZON-2020, EUREKA; по-четверте, в Україні вже майже 20 років діє організація Enactus Ukraine, яка надає можливість студентам спробувати свої сили у соціальному підприємництві шляхом реалізації соціально-підприємницьких проєктів.



Мережа корпорацій випереджального розвитку для розумної спеціалізації економічних районів

Важливим є формування мережі Корпорацій випереджального розвитку на всіх рівнях управління — об’єднаних територіальних громад, сільських районів, міст, областей, економічних районів. При Корпораціях випереджального розвитку необхідно створити мережу Фондів регіонального розвитку: розвитку виробництва, науково-технічного розвитку та інновацій, соціального розвитку. Необхідно розробити та затвердити розпорядженням Кабінету Міністрів України Концепцію загальної для економічних районів Стратегії сталого випереджального інноваційного розвитку, які мають реалізовувати схему: «від «розумної спеціалізації територій (регіонів) через формування регіональних інноваційних систем до сталого випереджального інноваційного розвитку країни». Регіональним науковим центрам НАН і МОН України необхідно делегувати функцію міжвідомчої координації зв’язків між підсистемами регіональних інноваційних систем. Тим більше, що на законодавчому рівні вони наділені такими повноваженнями. Разом із удосконаленням мережі наукових центрів це відкриває можливості для формування міждержавних і транскордонних науково-освітніх та інноваційних просторів, на базі яких у майбутньому можуть розбудовуватися міждержавні і транскордонні інноваційні системи та кластери як засіб кооперації та співпраці України з країнами-членами ЄС в умовах Угоди про асоціацію України з ЄС. Наукові центри повинні стати структурною основою та драйверами розвитку регіональних інноваційних систем на кшталт «інноваційних офшорів». Як пілотний може бути створений «Інноваційний офшор «Дніпро», на території якого діятимуть спеціальні стимулювальні режими (податкового, кредитного, митного, валютного курсу) для реалізації інвестиційних та інноваційних проєктів. Придніпровському науковому центру НАН і МОН Украї­ни пропонується провести експеримент з формування відповідної ніші українсько-польського нау­ково-освітнього та інноваційного просторів у вигляді «пілотного проєкту» створення транскордонного кластера нано- і біотехнологій з використанням технології «Інноваційного ліфта: від школи до Європи». Науково-методичний супровід міг би здійснювати Інститут економіки промисловості НАН України та його Дніпровське відділення.