Науковець, керівник-управлінець та державний служ­бо­вець Василь Михайлович Головатюк досяг вагомих наукових результатів. Він досліджує проблеми іннова­цій­ного розвитку економіки, працює над активізацією впро­вадження новітніх розробок установ НАН України в практику, є автором концепції вимірювання й оцінки ін­но­ваційного потенціалу соціально-економічного середо­вища та його покращення через розвиток територіальних наукових комплексів як інноваційних кластерів, якими є регіональні наукові центри НАН і МОН України, а також концептуальних положень нової моделі державної регіонально-відповідальної інвестиційно-інноваційної політики. Народився 1951 р. на Вінничині. Вищу освіту здобув в Одеському політехнічному інституті на інженерно-економічному факультеті, який закінчив у 1973 р. Трудову діяльність Василь Михайлович розпочав у 1973 р. в Одеському відділенні Інституту економіки АН УРСР у відділі соціології управління, який очолювала доктор філософських наук, професор І.М. Попова — видатний соціолог, одна із фундаторів сучасної української соціології, засновниця та лідерка Одеської школи соціології. Займався науковою та суспільно-політичною діяльністю, працював у центральних органах державної влади. Становлення В.М. Головатюка як фахівця відбулося в Одеському відділенні Інституту економіки АН УРСР. Працюючи протягом 1973–1974 рр. над банком даних емпіричних соціологічних досліджень, він створив новий оригінальний інструмента­рій та пакет програм автоматизованого аналізу емпі­ричної соціологічної інформації для ЕОМ класу «Мінськ-22, 32», який використовували науковці та заводські соціологи, підрозділи наукової організації праці. З 1975 до 1977 рр. розроблено автоматизовану систему соціальної паспортизації зайнятих трудових ресурсів м. Одеси — започат­ковано новий науковий напрям в історії соціологічних досліджень, завдяки якому вітчизняна соціологія поповни­лася арсеналом дослідницьких інноваційних методів соціально-економічного планування. На цій основі В.М. Головатюк захистив кандидатську дисертацію. Надалі вчений досліджував проблеми со­ціальної структури трудових ресурсів, інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища в контексті інноваційного розвитку. Він запропонував новий теоретико-методологічний підхід до характеристики й оцінювання процесів соціальної фрагментації суспільства в контексті кластерної організації економіки, розробив наукові основи інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості українського соціально-економічного середовища та суспільно-­політичних ризиків залучення інвестицій у контексті переходу національної економіки на інноваційну модель розвитку. З 2005 р. — головний науковий співробітник Інсти­туту досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М. Доброва НАН України. Працює над методичним і практичним забезпеченням, а також над координацією інноваційної діяльності відділень та інститутів НАН України. У 2006 р. йому присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника. У 2013 р. захистив докторську дисертацію. Входить до складу редколегії журналу «Наука та наукознавство». Науковий доробок Василя Михайловича охоплює 119 публікацій. Він одноосібний автор однієї монографії та 23 — у співавторстві. Нагороджений ювілейною почесною грамотою до сторіччя НАН України.