Володимир Даниленко народився 13 вересня 1959 року в с. Туровець на Житомирщині. 1985 року закінчив Житомирський педагогічний інститут, після навчання два роки вчителював, згодом був кореспондентом обласної газети. Упродовж 1990–1993 років навчався в аспірантурі Інституту літератури НАН України ім. Т.Г. Шевченка, а 1994 року – захистив кандидатську дисертацію. Відтоді працював завідувачем відділу культури Житомирського міськвиконкому, згодом – менеджером відділів реклами мистецької агенції «Територія–А» та видавництва «Генеза». У 1998–2000 роках обіймав посаду заступника головного редактора журналу «Слово і час», а упродовж 2001–2006 років займався підприємницькою діяльністю. Від 2006 року і донині працює головним спеціалістом Секретаріату Кабінету Міністрів України. Володимир Даниленко – натхненний організатор українського літературно-мистецького життя. Він був одним із ініціаторів та продюсував літературні конкурси «Золотий Бабай» (1999) та «Коронація слова» (2000–2001). Широкий резонанс мали впорядковані ним антології «Квіти в темній кімнаті: Сучасна українська новела», «Вечеря на дванадцять персон: Житомирська прозова школа», «Опудало: Українська прозова сатира, гумор, іронія 80–90-х рр. 20 ст. » (усі – К.: Генеза, 1997), де він виступив і як один з авторів. Окремими виданнями вийшли його прозові твори: «Місто Тіровиван» (Львів: Кальварія, 2001), «Сон із дзьоба стрижа» (Львів: Пі раміда, 2006), роман «Газелі бідного Ремзі» (Львів: Піраміда, 2008), успіх мала його збірка есеїстики і критики «Лісоруб у пустелі» (К. : Академія, 2008). Володимир Даниленко – лауреат Літературного конкурсу гумору і сатири (1995), літературної премії ім. І. Огієнка (1999), премії «Благовіст» (1999), журналу «Кур’єр Кривбасу» (2005); Першого всеукрїнського конкурсу сучасної радіоп’єси (2007), а на всеукраїнському книжковому форумі (2007), присвяченому Дню незалежності, його книжка «Сон із дзьоба стрижа» одержала диплом «Краща книжка року» у номінації «Проза». Міжнародний інтерес до творчості Володимира Григоровича засвідчують переклади його прози німецькою, польською, японською, російською мовами. У творчості Володимира Даниленка критики відзначають домінування трьох стихій: магічної, ліричної, комічної. У його творах магія тяжіє до містики, фаталізму, дотримуючись доктрини, що земний світ – це простір, де людська душа змагається з демонами і стихіями. Сатира Володимира Григоровича зриває маски з канонізованих офіційною пропагандою національних кумирів, подаючи їх як одержимих пристрастю людей, нестримних перед гріхом і спокусами. Критикуючи національний характер, письменник зображає українські вади як пародію на європейський егоїзм і дрібнобуржуазну обмеженість. Не випадково критика назвала його творчість психотерапією від нарцисизму і шизофренії нашого часу.